Екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко вважає, що виграв боротьбу за громадську думку і переконав людей у тому, що його процес - політична розправа.
Про це він сказав в інтерв'ю "Голосу Америки".
"Своєю відкритою і зрозумілою системою захисту я виграв громадську думку про мій процес як політичну розправу", - сказав Луценко.
Говорячи про своє фізичне самопочуття, Луценко заявив, що воно не найкраще.
"Ці 19 місяців в бетонному мішку не могли не вплинути на мене. Фізичний стан, безумовно, не є найкращим. Півроку я просив медогляду. Потім ще півроку від мене приховували виявлений діагноз. Повноцінного лікування я так і не домігся. Наодинці лікарі говорять про необхідність термінової госпіталізації, але в складі комісії підписують заготовлені тюремним департаментом рекомендації пити анаболіки і креон. Однак постійно просити у влади лікування вважаю для себе неприйнятним. Я вирішив домогтися цих своїх прав шляхом скарги в Європейський суд з прав людини", - повідомив він.
"З моральним самопочуттям все набагато краще. - додав Луценко. - Гостре протистояння з режимом дає відчуття єдності того, у що я вірю, що я говорю і роблю. Дуже допомагає підтримка рідних, друзів і листів від простих людей. Я сповнений оптимізму і планів на майбутнє".
Він також розповів, що допомогло йому подолати труднощі перебування у в'язниці.
Мій арешт - це спроба встановити атмосферу загального страху... Мені мстяться за свій страх ті, кого прикрила від відповідальності ГПУ, а потім і депутатська недоторканність
— Юрій Луценко
"Лук'янівська в'язниця побудована в середині XIX-го століття. Згідно з "Оксфордською історією тюрем", вона належить до системи "тюрем залякування". Але, чесно кажучи, дикунські умови утримання аніскільки не вплинули на мене", - заявив він.
"Інше питання - психологічні навантаження, оборона свого "я". Звичайно, я розумів, що не просто так мене помістили в блок для довічно ув'язнених, а в сусідній камері сидить убивця міліціонерів. Я знав також, що роздруківки з камерної системи відеоспостереження носять "на-гора" для втіхи замовників. Звичайно, я розумів, що мене випробовують, водячи по коридорах Генпрокуратури на довгому ланцюгу в наручниках, позбавляючи їжі і туалету на 10-12 годин. Важко було, коли у відкриті двері мені нібито випадково показали, що старшого сина викликали на допит", - розповів він.
"Але все це відпало дуже швидко внаслідок співчуття і поваги, які я бачив в очах і відчував у рукостисканнях персоналу, міліціонерів, лікарів, більшості ув'язнених. - додав Луценко. - Це зняло з мене величезний психологічний тягар".