Для тих, хто читав у оригіналі чинний Закон України «Про місцеві державні адміністрації», не є одкровенням, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України лише на строк повноважень Глави держави. При цьому їхня діяльність може бути припинена просто з ініціативи Президента України. Наприклад, без жодного погодження з боку уряду В.Гройсмана. У випадку з В.Кличком, який не писав заяву про відставку, підставою звільнення з посади голови КМДА вато було б вказати закінчення строку призначення.
Столичний мер у нещодавньому інтерв’ю підтвердив свою неготовність до такого абсолютно законного варіанту розвитку подій. «Мені в голову не могло прийти, що комусь заманеться піти проти рішень Конституційного Суду», – сказав він. Проте сьогодні згаданий документ від 25 грудня 2003 року має, на наш погляд, виключно історично-правове, а не прикладне значення. Справа у тому, що 2010 року Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ» було доповнено статтею 101 під назвою «Київська міська державна адміністрація», яка змінила саме «тіло» даного нормативно-правового акту і не була предметом розгляду Конституційного Суду.
Юристи команди В.Зеленського, насамперед А.Богдан, мали б знати, що під волюнтаризм часів В.Януковича «рихтувалася» законодавча база. Тому одноразове використання цього фактору було би показником технологічної ефективності новоутвореного Офісу. Натомість, намагаючись розхитати репутацію В.Кличка, одержали «борця за самоврядування», яким у Києві під його керівництвом насправді й не пахло.
Постає питання: навіщо взагалі порушувалася проблема з головою КМДА, коли з самого початку була очевидною неможливість «заведення» ззовні іншої людини без подання Кабінету Міністрів України? Повторимось, звільнити керівника держадміністрації без згоди уряду теоретично можливо, а призначити нового – ні. Отже, якщо серед нинішніх заступників мера був відсутній законспірований «Зе! виконуючий обов’язки», то сама ідея дочасної революції на Хрещатику, 36 не підлягала розгляду.
На жаль, будучи зопалу необачно втягнутим у затяжний «обмін ударами» з політичним важковаговиком, В.Зеленський ризикує своїм київським рейтингом. Тим більше, у випадку так само провального формату реалізації передвиборчої програми його об’єднаної команди у місті Києві, де обіцяється: «Поновити районні ради та зменшити кількість депутатів втричі».