З приходом Лілії Гриневич до керівництва Міністерством освіти і науки (МОН) пов’язувалися надії на відновлення справедливості стосовно трудового колективу МАУ, який було введено в оману при наданні ним згоди на приєднання до Київського національного університету технологій та дизайну (КНУТД). Цей процес курирувала Перший заступник Міністра Інна Совсун. На жаль, її нинішнє збереження при посаді за напрямом вищої освіти може свідчити про солідаризацію нового Міністра з тим, що коїлося раніше у даній сфері.
Нагадаємо як рік тому відбувалося дійство з реорганізацією МАУ. Насправді, у цьому навчальному закладі спостерігалися кризові явища, пов’язані з недобором студентів, але замість уважного вивчення пропозицій щодо шляхів поліпшення ситуації, у МОН було вирішено просто відмахнутися від проблеми та відрапортувати про чергове скорочення в Україні кількості вузів. І.Совсун прямо заявила мені тоді, що у них є бачення подальшої долі МАУ, і тому нема чого розмовляти з представником трудового колективу.
Що це було за «бачення» невдовзі з’ясувалося. Рішенням МОН на посаду в.о. ректора була призначена Хіміч Ольга Миколаївна. Ця діяльна дама повідомила на загальних зборах радісну новину: МАУ, буцімто, у повному складі запрошується до співпраці з КНУТД у статусі інституту зі збереженням як окремої юридичної особи. Звичайно, люди одноголосно висловилися «за», але їх використали в темну. Пізніше виявилося, що О.Хіміч стає деканом створеного під неї юридичного факультету КНУТД, а переважна більшість співробітників МАУ іде у… центр зайнятості.
Звісно, можна було б засуджувати виключно моральне обличчя організаторів такої безчесної оборудки, якби не кількамісячна заборгованість перед звільненими, залишена їм на згадку про спритну ректорку та її покровителів із МОН. По сьогодні усі вони роблять вигляд, що «я не я, і хата не моя»: МАУ ще досі значиться у реєстрі зі завбачливо спустошеними рахунками і зниклим майном, голова комісії з її реорганізації та за сумісництвом ректор КНУТД Грищенко Іван Михайлович тішиться миттєво «успадкованими» від МАУ ліцензіями на підготовку юристів, ну а МОН, позичивши у Сірка очі, рекомендує кинутим напризволяще науково-педагогічним працівникам судитися зі створеною ним самим правовою порожнечею.
Виглядає як справжня багатоходова схема у стилі «онищенків» від освіти, тріада далеко не альтруїстичних фігурантів якої – Совсун-Хіміч-Грищенко – є очевидною. Тому природно, що вищевикладена ситуація опинилася у полі зору громадської організації «Незалежне антикорупційне бюро України». Голова структури адвокат Арсен Маринушкін, виходячи із першочергової необхідності захисту прав звільнених на отримання заробленого, залучив до боротьби за справедливість Голову підкомітету з питань державних соціальних гарантій, забезпечення достатнього життєвого рівня Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Наталію Веселову (фракція «Самопоміч», партія «Сила Людей»).
Її ґрунтовне депутатське звернення було спрямоване на ім’я Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана 13 липня ц.р. Ключовими положеннями документу є, на мій погляд, такі вимоги: виявити посадових осіб, через бездіяльність яких процедура припинення державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління», розпочата у червні 2015 року, не завершена, та притягнути їх до відповідальності, а також встановити чіткі зобов’язання конкретних юридичних осіб та строки погашення ними заборгованостей перед співробітниками (заробітна плата, відпускні та матеріальна допомога при звільненні), що виникли внаслідок реорганізації.
Відповіді дадуть можливість зрозуміти підходи самої Лілії Гриневич до цієї резонансної справи. А існують лише два варіанти: або наполегливо та всебічно, з ініціативою, шукати дієві шляхи для результативного «розгрібання завалів» попередників, караючи водночас винних, або продовжувати у їхньому стилі «відписуватися», тим самим покриваючи їх. Останнє означатиме спільну відповідальність, принаймні політичну, за подальші наслідки.