ГоловнаБлогиБлог Юрія Ганущака

Схема територіальної організації влади, запропонована в змінах до Конституції, відповідає системі влад з відповідними балансами

Можна вітати появу роздумів народного депутата, члена фракції «Самопоміч» Романа Семенухи з критикою законопроекту «Про префекта», підготованого в розвиток конституційних змін. Нарешті чітко артикульовані інтереси місцевої владної еліти, яку намагається представляти «Самопоміч»: повноваження – так, ресурси – так, контроль - ні.

Фото: Надано автором

Префект, на думку народного депутата, є:

1. Креатурою Президента

2. Однозначно буде зловживати владою при перевірці актів місцевого самоврядування

3. Буде вмішуватись у справи територіальних органів виконавчої влади.

4. Непідконтрольний органам місцевого самоврядування.

Висновок, як і очікується від політика, вписується в партійну позицію на блокування реформи – префекти – це централізація влади, що за означенням має бути погано.

Звичайно, з проекту закону висмикуються окремі положення, що теж властиво політикам, завдання яких – не комплексна оцінка документу, а відпрацювання партійної лінії. На смислові неточності, які вказують на недостатню обізнаність народного обранця із суттю проблеми, вказувати не будемо – народний депутат не зобов’язаний бути фахівцем з питань, з яких він має свою думку, адже він представляє своїх виборців, рідко хто з яких читає первинні документи, довіряючи в цьому своїм обранцям.

Однак загальний контекст статті потребує все таки роз’яснення базових теоретичних понять. Чи потрібний контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування (ОМС). Відповідь однозначно – так. Чи потрібний контроль громадськості. Теж так. Чи є він професійним. Швидше ні. Чи може професійно контролювати виконавчі органи місцевого самоврядування її рада. Теоретично – так, практично – ні. Для цього в неї немає відповідних структурних підрозділів. Тому єдиним професійним органом, який має можливості контролювати органи місцевого самоврядування є контроль з боку державних органів. В галузі фінансів, це – казначейство, яке відповідає за попередній контроль відповідності платіжних доручень від розпорядника коштів відповідним бюджетним призначенням. Також вибірковий контроль здійснює Держфінінспекція. В частині законності актів органів місцевого самоврядування до липня цього року контроль здійснювала прокуратура, зараз ця функція загального нагляду в неї забрана. Але між тим, в існуючому тексті Конституції є норма ч.2 ст. 144, згідно з якою «рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду».

Питання, хто має здійснювати процедуру контролю? В проекті Конституції – префект. Поки проект не набрав чинності, законом має бути визначена інша особа. Очевидно, це буде голова місцевої державної адміністрації. Тільки не того рівня, якою є рада. Адже в такому випадку, наприклад, голова районної державної адміністрації мав би контролювати виконавчий орган районної ради, яким відповідно до Конституції є та ж районна державна адміністрація. Отже, контролер повинен бути відділений від об’єкта контролю. Тому префект не може бути пов’язаний з тим органом місцевого самоврядування, який контролює. Отже рада не може оголосити недовіру префекту, як не могла цього зробити по відношенню до прокурора.

Нинішня норма про недовіру голові місцевої державної адміністрації (МДА) відповідною радою стосується його статусу як керівника виконавчого органу цієї ради. Тому механістичне порівняння МДА та префекта некоректне. Більше того, після імплементації змін до Конституції як районна так і обласна ради матимуть свій власний виконавчий орган, керівник якого може бути усунутий з посади цією радою причому простою, а не кваліфікованою більшістю.

Тепер про процедури та обсяг контролю. Прокурор здійснював вибірковий контроль актів органів місцевого самоврядування і міг заявити про їх незаконність навіть через три роки після набуття актом чинності, що створювало велике поле для зловживань. Префект такої можливості не матиме. Час на реагування в нього обмежений лише місяцем. По закінченні цього терміну акт вважається законним. Це є дуже хорошим сигналом для органів місцевого самоврядування – контролер перестає бути «дамоклевим мечем», перетворюючись на помічника, не зацікавленого в судових розглядах.

Щодо симетричних можливостей ОМС відстоювати свої права. Вони набагато ширші ніж у польського воєводи, модель взаємовідносин якого з місцевим самоврядуванням пропонує «Самопоміч» у своєму проекті змін до Конституції. Так от, воєвода у Польщі не зупиняє акт ОМС, він його скасовує. Якщо український префект в суді змушений буде доводити , що зупинений ним акт суперечить закону, то в Польщі це прийдеться робити органу місцевого самоврядування, акт якого скасований.

Щодо обсягу актів, які контролює префект. Перелік їх типів залежить від ступеня ризикованості прийняття незаконних рішень. Однак ОМС саме зацікавлене в тому, щоб не було претензій з боку держави чи третіх осіб, коли виконані дії, передбачені актом. Тому ОМС надсилає до префекта всі акти, за виключенням тих, які стосуються внутрішньої організації його діяльності.

Необхідно підкреслити, що префект не може зупиняти акт з будь-яких підстав. Проектом змін до Конституції та законопроектом вказано, що перевірка здійснюється на відповідність лише закону та Конституції і навіть не підзаконним актам уряду, не кажучи вже про оцінку ефективності дії акту.

Щодо координації діяльності префектом територіальних органів виконавчої влади. Потреба в існуванні органу загальної юрисдикції уряду об’єктивно існує. Однак на відміну від Польщі чи Франції, де воєвода чи префект безпосередньо керує такими органами, в Україні префект не матиме таких повноважень, що досить послаблює цей інститут. Натомість він отримує наглядові функції по відношенню до діяльності цих органів. Таким чином префект, як представник Уряду, матиме змогу реагувати на спотворення актів Кабінету Міністрів територіальними органами, яке є сьогодні досить частим явищем.

І нарешті, про те, кого представляє префект. І Президента, і Уряд. Але не одночасно. На відміну від діючої Конституції, в проекті змін до неї чітко встановлено, які акти префекта може відміняти Президент, а які Уряд. Тому говорити, що префект є креатурою Президента є дещо некоректно. Тим більше, що в його призначенні беруть участь обидва інститути влади, причому домінуюча роль надається таки Уряду. Саме він пропонує Президенту кандидатуру, відхилити яку глава держави може тільки з відповідною мотивацією. Причому законопроектом перекрито лазівки до зволікання з прийняттям рішення, адже у префекта немає заступників, тому не може бути і виконуючих обов’язки префекта. Якщо виникає вакансія, обов’язки префекта виконує префект сусіднього району, отримуючи подвійне навантаження. Довге затягування з призначенням загрожує репутаційними втратами для органу, який допускає таке зволікання.

І останнє. Зміни до Конституції України підтримані найбільш шанованим фаховим органом Європи – Венеціанською комісією. Схема територіальної організації влади, запропонована як в змінах до Конституції, так і в супутніх законопроектах, відповідає системі влад з відповідними балансами та противагами. І успішно застосовується в більшості країн Європи. Тобто, це не винахід українського велосипеда – це відображення успішної практики країн європейської співдружності, до якої Україна прагне долучитись. Долаючи при цьому вузько партійні інтереси та корупційні схеми. І часу відведено дуже мало – ми і так втратили понад два десятиліття на безплідні обговорення прописних істин організації ефективної влади. Час вже діяти.

Юрій Ганущак Юрій Ганущак , Директор Інституту розвитку територій
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram