Тріумф п'ятої колони в Україні все яскравіший

Ситуація з арештом власника "Страна.юа" Ігоря Гужви дещо струсонула український сегмент Фейсбуку. Проблемою, обговорюваною вголос, стає не стільки сама особистість Гужви, скільки сам факт постійної "оджинсованості" вітчизняних медіа, який знижує до них довіру наряду з часом антипатріотичними позиціями журналістів (важливі приклади тут це власне сам Гужва, ті хто за нього заступились і всілякі журналісти типу Насті Станко).

Фото: Сергей Нужненко

Разом із самою особистістю Гужви, на світ "вспливла" і агентура, "п'ята колона", яка нині потроху повертається в український інфопростір. Заставу в 20 тисяч доларів за Гужву внесла скандальна екс-регіоналка Олена Лукаш, на поруки його хотів взяти Олександр Вілкул, у соцмережах за Гужву всіляко вступаються проросійські політологи Микола Спірідонов, Руслан Бортник (у минулому - права рука Вадима Колісніченка), інші "шановані" особи типу Рабіновича. Загальновживаним екс-регіоналами і проросійськими блогерами чомусь став дискурс "свободи слова", все більше заголовків типу "першим був Гужва, далі прийдуть за іншими незгодними", "Тиск на журналістів" тощо.

Разом з тим, спроба вивести Гужву в мученики журналістики відверто банальна і нецікава, бо провальна як кейс: всі знають про правопорушення Гужви, є докази. І тим більше, ситуація не має особливого дотику до свободи слова, оскільки ані сам Гужва, ані страна.юа, не є професійними і високоетичними журналістами, якихось їх розслідувань, які б дійсно зачепили владу вкрай серйозно пригадати чи нагуглити не вдалось. Разом з тим, вимоги свободи слова і спекулювання демократичними нормами стали усе більш частими для п'ятої колонни.

У той час, поки я писав цю замітку, відбулась інша подія - внаслідок теракту російських диверсантів у Києві в своїй машині підірвався полковник Головного управління розвідки Міноборони України Максим Шаповал. Прикро визнавати, але російська агентура успішно діє вже і в тилу - в мирних містах. Дивно, але попри це, наша "прогресивна громадськість" продовжує захищати потенційно небезпечних і схильних до співпраці з ворогом осіб (згадайте хоча б заяву "міжнародного правозахисного руху Амнесті Інтернешнл" на захист сепаратистів, затриманих на 9 травня за демонстрацію забороненої в країні символіки; подібних заяв "на захист затриманих" Амнесті чомусь не робило, коли за часів Януковича міліціянти затримували націоналістів).

В умовах загрози терористичного характеру (яка при цьому все наростає, з огдяду на державне свято, що має настати завтра) ми не зовсім знаємо, наскільки забезпечено правопорядок і безпеку в містах країни. Проблема не стільки навіть у безпосередніх збитках, нанесених нині російськими диверсантами, скільки у тому, що попри це, більшість громадян недостатньо розуміють рівень загрози, який нині навис над суспільством. Доцільно було б сказати, що реальна гібридна війна з її терористичною складовою почалася лише тепер. Диверсія в тилу, кібератака, загострення протистояння всередині країни з проросійськими силами - усе це несе явні ознаки активізації "війни у тилу", яку російський бік приготував для нас.

Всеволод Шаманич Всеволод Шаманич , Журналіст, співзасновник проекту "Українська мрія"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram