Не дивлячись на майже щотижневі гучні провокації у сфері україно-польських відносин, наші два суспільства рухаються до більшого рівня порозуміння. Майже однозначно можна казати про вихід ідей Балто-чорноморського союзу з паперу у сферу практичної політики попри провокації з усіх боків (в РФ явно не хочуть створення в Східній Європі реально міцної економічно спільноти, що зможе відігравати конкурентну роль на континенті і протистояти російській експансіоністській політиці), хоча і рівень реалізації цього проекту поступається навіть напівміфічному Євразійському союзові.
Створення союзу нестиме наслідки перш за все у галузі безпекової політики. Разом з тим, є у цієї декларації сенс і у боротьбі з провокаціями щодо ОУН та Волинської різанини, які становлять реальну загрозу національній безпеці сучасної України. Україну яка лише ось-ось почала піднімати голову і отямлюючись від постколоніального стану вперто і свідомо намагаються загнати у стан країни-агресора, носія хижацького минулого. І питання порозуміння з Польщею тут виявляється стратегічним питанням зовнішньої політики України, адже західні країни дуже зосереджені на політиці пам'яті, особливо в контексті Другої світової війни. І тут Декларація про пам'ять та солідарність виражає прагнення обох народів до остаточного порозуміння, яке обов'язково відбудеться.