3 квітня 2017р. відбудеться зустріч українських асоціаців програми Culture and Creativity та п. Світлани Фоменко, Першого заступника Міністра культури, та п. Ірини Подоляк, Першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, одного з співавторів Закону про Український культурний фонд. Це зустріч у форматі policy debate / policy dialogue — рідкісний формат конструктивних зустрічей в країні.
Нижче — мої питання до цього обговорення. Це лише питання до визначення стратегічного підходу (policy problems), не пропозиція можливих інструментів для (policy alternatives) або самих стратегічних підходів (policies). Якщо дійти згоди щодо питань, то вибір можливих пдіходів стане технічним завдання для Мінкульту, Якщо не дійти згоди щодо істотних питань — ми очікувано почнемо сваритись у 2018р., коли Український культурний фонд розпочне свою діяльність.
Істотні питання щодо Українського культурного фонду:
Сфера дії
- Які сфери креативної економіки охоплюватиме Фонд? У Законі йдеться про “культуру та мистецтво”, “розвиток сучасних напрямків культурної ти мистецької діяльності”. Водночас чи включає законодавець до цих напрямків виробництво відео-контенту, розробку колекцій молодих дизайнерів одягу, чи продуктовий дизайн? Що розуміє законодавець під культурою та мистецтвом? Лише ключові культурні галузі з визначення UNESCO (див. нижче на мал.), чи також дотичні галузі (дизайн, архітектуру, моду?
- Яким чином здійснюватиметься координація роботи Фонду з Державним фондом регіонального розвитку (ДФРР), який також інвестує в інфраструктуру культури на місцевому та регіональному рівні? ДФРР фінансує лише роботи (твердий компонент), але не фінансує власне наповнення будинків культури та інших об’єктів культури, — можливо тут є роль для Українського культурного фонду? Можливо Український культурний фонд має фінансувати розробку архітектурних проектів для будинків культури та робочі моделі діяльності закладів культури, реконструкцію яких фінансуватиме ДФРР?
- Яким має бути розподіл відповідальності між Українським культурним фондом та Держкіно (Державним агентством з питань кіно)? Чи підтримувати Українському культурному фонду, наприклад, кінофестивалі або прокат кіно у будинках культури?
- Яким має бути розподіл відповідальності між Українським культурним фондом та Українським інститутом книги (запуском якого також займається Мінкульт)?
- Серед цілей згадується “підтримка культурних проектів української діаспори” та “формування міжнародного іміджу України” — чи це означає, що питання культурної дипломатії (про яку розповідала Ольга Жук) мають стати питаннями Українського культурного фонду? Тоді яка роль відповідного відділу МЗС? Яким чином узгоджуватиметься стратегічний підхід та координуватимуться дії у трикутнику Мінкульт-Фонд-МЗС?
Стратегічна діяльність (цілі та завдання Фонду)
- Закон визначає у цілях “розвиток сучасних напрямків культурної ти мистецької діяльності” — що визначає власне “розвиток” (про “напрямки” див. вище)? Чи ми знаємо, на чому стоїмо зараз щодо “сучасних напрямків культурної та мистецької діяльності”? Чи є база порівняння?
- Інша ціль — “вироблення конкурентоспроможного на світовому ринку вітчизняного (національного) культурного продукту”. Що таке “культурний продукт” — чи є визначення у законодавстві (якщо немає — можливість його визначити)? Що таке “конкурентоспроможність на світовому ринку” — кількість нагород, обсяг експорту? Якщо Закон говорить про світовий ринок, то чи це означає, що проекти будуть зобов’язані мати версії, доступні світовим ринкам — тобто мінімально описи анлійською (що само по собі дуже позитивно)?
- Інше завдання Фонду — “стимулювання розробки інноваційних проектів”. Що таке “інноваційний проект” у сфері діяльності Фонду — це спільна продукція (co-production), інвестування у комерційні проекти, використання нових технологій (яких)? Чи таке визначення узгоджується з формулювання Закону Україну про інноваційну діяльність?
- “Сприяння збереженню, актуалізації та популяризації національного культурного надбання” — що таке “національне культурне надбання”, якщо у нас немає відкритих реєстрів, наприклад пам’яток культурної спадщини? Чи становлять національне культурне надбання національні окрестри та колективи, про які так добре написала Любов Морозова, — може вони теж претендуватимуть на фінансування для своєї “актуалізації”?
- Щодо благородної цілі “підтримки мистецьких дебютів, стимулювання творчої праці діячів культури і мистецтва, зокрема молодих митців” — завдання визначені, але незрозуміла ціль — нам йдеться про “омолодження” діячів культури, про кількість дебютів, про відсутність відтоку фахівців з країни чи про посилення ефективності роботи існуючих “діячів культури”?
- Серед цілей згадується вихідна підтримка культури (підтримка діаспори, промоція культури за кордоном), але нічого не говориться про підтримку вхідної культури (колаборацій з міжнародними партнерами, залучення іноземного персоналу тощо). Чи така підтримка можлива буде лише у випадку підтримки міжнародних проектів?
Програмна діяльність
- Якими мають бути програмні напрямки Фонду? Закон передбачає експертні ради, але чи ці ради мають бути виключно за секторами креативної економіки (музика, перформативні мистецтва тощо) чи також за напрямками діяльності, — наприклад розвиток аудиторії, освіта (вкл. неформальну) та підвищення кваліфікації, просування експорту / міжнародна співпраця, підтримка молоді (творчі дебюти) тощо?
- Відповідно до мого прочитання Закону, Фонд фінансуватиме розробку нових культурних продуктів — постановок, виставок, тощо. Чи це призведе до зменшення бюджетів на нові постановки для національних академічних та інших “захищених” бюджетних установ чи,навпаки, дасть можливість їм залучити недержавні організації до нових культурних продуктів?
- Які пропорції мають бути між підтримкою проектів організацій та окремих діячів культури (індивідуальні гранти та гранти для організацій)?
- Як має розподілятись бюджет Фонду за секторами креативної економіки — на музику, перформативне мистецтво, міжсекторні проекти тощо. Які з секторів є бюджетоємними, а які вимагають відносно менші бюджети?
- Яким має бути баланс підтримки проектів сталих організацій та новостворених організацій? Чи взагалі дозволяти подаватись на конкурси новостворені організації? Чи допускати молоді або інституційно слабкі організації виключно у складі консорціумів?
- Чи може Фонд фінансувати проекти інституційної підтримки, — підтримувати конкретні організації, обрані на відкритому конкурсі, — так, як це робить швецька SIDA у своїй програмі інституційної сталості організацій громадянського суспільства? Можливо, великі недержавні організації, які вже десятиліття продукують конкурентоспроможний на світових ринках продукт, можуть подавати проекти інституційного розвитку замість окремих проектів?
- Яким має бути розподіл підтримки відносно розміру проектів? Якщо Фонд фінансуватиме виключно малі проекти, то Фонд не досягне “конкурентноспроможного на світовому ринку культурного продукту”, що вимагається у Законі. Але, очевидно, квота на великі проекти теж має бути, — яка? і що є “великим проектом”?
Операційна діяльність
- Горизонт планування діяльності — яким має бути горизонт планування діяльності Фонду? Зараз діє національна стратегія до 2020р. і, якщо ми рухаємось до ЄС, наступним програмним періодом буде 2021–2027. Чому одразу не планувати до 2027р.?
- Як позбутись синдрому бюджетного року? Як забезпечити можливість фінансування дворічних (багаторічних) проектів?
- На що має орієнтуватись у налагодженні своєї операційної діяльності Фонд? Можливо, не вигадувати велосипед і вимагати дотримання правил PRAG (Procedures and Practical Guide) Європейської Комісії? Див. також 11 рекомендацій Івана Козленка в його статті на LB.ua.
- Яким має бути мінімальне співфінансування? 10% відповідно до європейських практик чи більше?
- Чи має Фонд витрачати весь свій бюджет на операційну / програмну діяльність? Чи варто Фонду з самого початку створити ендавмент і скеровувати до нього мін. 3% (приклад) свого операційного бюджету?
Лише цей перелік окреслює обсяг роботи, який лягає на Мінкульт, — вище лише питання, без пропозицій варіантів відповіді та безпосереднього визначення підходу (policy alternatives and policy itself). А є ще заінтересовані сторони (stakeholders), з якими треба все це проговорити і переконати у певному рішенні. Це нереально великий обсяг роботи. Певно, вже час заінтересованим сторонам почати самим генерувати конструктивні пропозиції щодо Українського культурного фонду, — щоб полегшити роботу Мінкульту і стати суб’єктами розробки стратегічних підходів у власній країні.
Вперше текст опубліковано в блозі на Medium.