Вагони нью-йоркської «підземки» зазвичай рясно обклеєні розмаїтою рекламою, серед якої одного разу кинулося у вічі оголошення для еквадорських іммігрантів: повертайтеся додому, уряд надасть вам землю та необхідну підтримку! Не знаю, чи багато еквадорських заробітчан в США скористалися з цієї пропозиції, але ім’я президента Еквадору Рафаеля Корреа, від імені якого було складено оголошення чомусь запам’яталося.
Вже по прибутті в Еквадор різні люди кілька разів питали, як я ставлюся до їхнього президента. Під час сніданку в готелі по телевізору транслювали по-латиноамериканськи емоційну промову п. Корреа, де він звинувачував своїх опонентів у брехні (ой щось знайоме) й, зрештою, в столиці Кіто ми відвідали президентський палац, а в ньому – кабінет, де проходять засідання уряду країни. Це спонукало зацікавитися особистістю непересічного національного лідера та його доробком у царині перетворення своєї країни на більш заможну, комфортну, безпечну й справедливу. Як сказати про нього в двох словах? Уявіть собі Джефрі Сакса, який виконує соціальну програму Фіделя Кастро.
Рафаель Вісенте Корреа Дельгадо походить з Гуаякіля – найбільшого міста й головного морського порту країни. Виходець із середнього класу, він здобув освіту економіста у католицьких навчальних закладах Еквадору, а успіхи в навчанні дозволили йому вдосконалити фахові знання в університетах США та Бельгії. Перед закордонними студіями рік добровільно пропрацював в глухому індіанському містечку Зумбагуа, де навчав місцевих жителів грамоти, допомагав засновувати мікропідприємства, попутно опанувавши рідну для 25% населення країни мову кечуа. Це дозволило йому згодом провадити передвиборчі дискусії індіанською мовою, що загалом для Латинської Америки є явищем радше винятковим.
По завершенні своїх студій довший час робив академічну кар’єру у вишах Еквадору, як запрошений професор читав лекції в США. Потім його земляки не без гордості казатимуть, що їхній президент є чемпіоном серед лідерів країн світу за кількістю відзнак своєї наукової діяльності. Зокрема, в докторській дисертації він засобами економетричного аналізу довів, що ліберальні реформи не спричинили економічного зростання латиноамериканських країн, а лібералізація ринків не зробила їхні економіки більш продуктивними.
Ерудованого економіста почали залучати до консультування державних інститутів і в квітні 2005-го призначили міністром економіки й фінансів, яким однак він пробув недовго. П. Корреа не захотів підписувати угоду про вільну торгівлю зі США, скептично поставився до співпраці з МВФ, а доходи від нафтовидобутку, які усталено йшли на погашення зовнішнього боргу країни волів інвестувати в освіту та медицину. Безпосередньої причиною відставки стала суперечка з тодішнім президентом з приводу вартості облігацій державної скарбниці. Норовливий міністр пішов, але невдовзі, спільно з групою інших опозиційних політиків, заснував рух «Альянс PAIS» (ісп. «країна» й водночас – абревіатура виразу «горда й суверена Батьківщина»). Цей рух, утворивши блок із низкою політичних партій переважно лівого спрямування висунув на посаду президента країни кандидатуру Р. Корреа, який у 2006-му виграв президентські перегони.
Перші кроки нового президента були цілком прогнозованими в світлі його передвиборчих обіцянок: він скликав конституційні збори й домігся прийняття в 2008 р. нової конституції країни. Основний закон розширив права президента й посилив функції держави в економіці, особливо в частині управління природними ресурсами країни, натомість трудящі отримали гарантії своїх трудових прав та безплатного доступу до освіти та медицини. Співпрацю з низкою транснаціональних установ було припинено, а нафтовидобувні кампанії поставлено під жорсткий контроль. Водночас ужито заходів для демократизації національного бізнесу з тим, щоб зробити відкриття власної справи доступним для осіб із середніми та низькими доходами.
За президентства Р. Корреа уряд активно взявся за розбудову інфраструктури. Попри складний рельєф країни, вона, на радість місцевим водіям, вкрилася мережею чудових автодоріг. Значно полегшився доступ простих громадян до електричних, водогінних та каналізаційних мереж, а еквадорська медицина вважається нині другою за якістю в Латинській Америці після кубинської. Багато робиться для того, аби зробити менш проблемним та більш змістовним життя людей пенсійного віку – Еквадор посів лідерські позиції з-поміж «дружніх до старості» держав світу.
Предметом сталого піклування президента Корреа було поліпшення статусу й становища індіанського населення. За його президентства на офіційних заходах почала звучати мова кечуа, а об’єднання індіанських громад перетворилися на впливовий чинник внутрішньої політики. Під час перебування в країні одного дня ми пішли відвідати священний для місцевих мешканців водоспад Пегуче. В дорозі нас раз за разом обганяли веселі зграйки дітлахів, які гомоніли на кечуа. Моя дружина зауважила, що індіанські діти добре доглянуті, мають пристойний одяг, ошатні наплічники й загалом скидаються радше на вихідців із середнього класу, ніж на дітей злидарів.
За даними міжнародних аналітичних агенцій, за роки президентства Р. Корреа в Еквадорі різко зменшився рівень бідності (з 2007 по 2014 р. відповідно з 36,7% до 22,5% населення), а розподіл національного багатства став більш рівномірним. Визнаючи ці факти, мої еквадорські співрозмовники казали однак, що в царині зростання добробуту громадян досягнення країни є менш очевидними, ніж у розбудові інфраструктури. Справді, бідність дещо відступила, але далеко ще не зникла. Вздовж нових автодоріг нераз туляться жалюгідні, часто напівзруйновані, але густо заселені халупи; частина мешканців країни, попри її родючі ґрунти й казкове біологічне розмаїття, продовжує потерпати від недоїдання.
Пан Корреа ще двічі вигравав президентські вибори – в першому турі, й щораз із кращим для себе показником елекційних симпатій. В травні 2017-го він передав офіс своєму заступникові Леніну Морено й на деякий час полишив країну, проте восени того ж року повернувся, зустрінутий радісними привітаннями своїх земляків. Він гостро критикував політику сеньйора Леніна, який, попри своє ім’я, проголосив курс на скорочення державних видатків і «діалог з усіма секторами суспільства», включно з олігархією. Невдовзі президентові та низці його соратників було висунуто звинувачення в корупції, яке за багатьма ознаками скидається на політично мотивоване. Водночас важко заперечувати, що низка інститутів, через які президент Корреа просував реформи в підсумку справді виявилися враженими корупцією, що є типовим явищем для країн, які намагаються розв’язувати свої проблеми шляхом посилення керівних функцій держави.
Імовірно, проблема подолання слаборозвиненості загалом не вирішується на шляхах «лобового» протиставлення лібералізму соціалізмові чи навпаки. Методологія успіху багато в чому залежить від особливостей конкретної країни й так: особи, яка опиняється на чолі її та здійснює реформи. Еквадорцям пощастило із тим, що в особі їхнього лідера успішно поєдналися фаховий економіст, здібний політик і людина, небайдужа до проблем знедолених верств свого народу.