Колись давно в Луцьку я навчався на кравця верхнього одягу, там на уроці малюнку молода симпатична викладачка сказала мені, шо "вам це треба розвивати". Це було сказано про мій малюнок з просторової композиції, на довільну тему. Я їй повірив, і почав ходити в дитячу художню школу вчитися основам рисунку, живопису та композиції. Хотів стати модельєром одягу, як Міякі. Провчився у Львові на моделюванні 1 рік, пошив кілька пальт та костюмів, а потім кинув, бо несила було сидіти за машинкою, і хотілося запустити кравецькими ножицями кудись у стіну. Не пішло...
Але на той час у Львові я вже ходив на заняття з рисунку в академію, приходив на пари до студентів і малював там, а ще познайомився з багатьма прекрасними людьми, які мені казали "тобі, Вовка, це треба розвивати".
А ще, крім рисунку, живопису, скульптури й композиції я працював з гутним склом, з дорожними знаками, з текстилем, з металом, писав тексти, мандрував, працював з відео, робив інсталяції, акції та інші дії в публічному просторі, малював на стінах міст та галерей, брав участь в судах та асамблеях, Майданах... а ще, виділю важливий досвід - СПІВПРАЦЯ. До всіх цих досвідів додам "і тд"... Ні, ще додам ПОЛІТИКУ. Політику в основному сенсі, як взаємодію та співпрацю з людьми, пошук спільного рішення.
І в якийсь час я для себе [можливо, це хтось назве само-виправданням такому-собі бєздєльнічанію (це щодо відходу від стезі кравця-модельєра), небажанню залишатися в окремому цеху легкої промисловості, втечею у "вільну творчість"] вивів таке:
По своїй спроможності, вмінню, бажанню навчатися та діяти ти можеш долучатися до різних сфер, задіюючи в них творчу складову.
Не важливо, чи це рисунок, чи судова справа, немає різниці. Різниця лише в освоєних інструментах, матеріалах, техніці, в доречності їх застосування.
Складаючи докупи штрихи, лінії, локальні плями, жести, дії, закони, факти, свідчення, досвіди свої та вчителів, врешті вибудовується композиційна цілісність твору. Твір може бути закінчений чи тривалий, чи безкінечний, але через який протягнена тонка міцна електрична тетива, в якому присутній певний стержень живої енергії, що гуде, як мільярд електростанцій у вічній тиші водночас.
Щодо судового засідання по визнанню факту цензури (частково тут): в липні 2013 керівниця держінституції без попередження мене знищила роботу "Коліївщина: Страшний Суд". Я тоді в ФБ-пості назвав цей момент цензурою. Цензурою цей вчинок також означила маса учасників різноманітних культурних спільнот в Україні та за кордоном.
Зараз, використовуючи інструменти закону, публічність, допомогу друзів-активістів/юристів/художників ми створюємо спільну композицію, твір, публічний прецедент.
Ми вважаємо, що визнання факту цензури, наявність такого факту вподальшому стримуватиме вседозволеність авторитарників посягати на результати творчої діяльності.
Важлива ваша участь у судовому засіданні.
− Судове засідання є відкритим. Для входу в приміщення суду при собі обов’язково мати паспорт.
− Варто прийти за 10-15 хв. до початку засідання.
− Фото, аудіо, відео дозволяється (за попереднього узгодження з суддею).
Печерський Районний Суд, Хрещатик 42а
27 лютого, вівторок, 16:30.