За опублікованими даними, споживчі ціни у квітні зросли на 14%. За останні п’ять років таких значень цей показник не досягав за рік. У річному вимірі (за останні 12 місяців) інфляція становить 60,9% (у 1996 р. - 39,7%).
Очевидно, квітень поточного року є нетиповим місяцем для оцінки інфляційної динаміки. Бо на цей місяць припало різке підвищення цін на газ та пов’язані послуги, що стало неминучою платою за сповідуваний роками популізм українських політиків. Але і без урахування даного чинника річний показник інфляції я оцінюю на рівні 45% (як і місяць тому). Це тривожні цифри, які вже вимагають для свого означення дещо іншого формулювання, ніж інфляція.
Проблеми, які накопичувалися і не вирішувалися роками, сьогодні "прорвало". Фундаментальною з цих проблем називає дефіцит державного бюджету, який разом із уже накопиченими боргами, має розміри, що не можуть фінансуватися безпечними способами.
Вже ні для кого не секрет, що головним і майже єдиним позичальником грошей Уряду на внутрішньому ринку де-факто став НБУ. За минулий рік портфель ОВДП НБУ "розпух" на 171 млрд грн, за перші чотири місяці цього року – ще на 22 млрд грн. Прекрасно зрозуміло, про які гроші йдеться. Минулого року велика їх сума стерилізувалася (поверталася в НБУ) через продаж доларів. Зараз такий продаж неможливий із зрозумілої простої причини – відсутності доларів. А в умовах падаючої економіки додаткова пропозиція грошей знаходить "природну" нішу свого застосування. Вона тисне як на обмінний курс, так і на зростання споживчих цін.
Нам не вийти зі створеного політиками кола "блуду", поки Уряд не приведе до порядку свої фінанси, витрачаючи кошти в межах своїх надходжень, а НБУ не припинить бути слухняною "дійною коровою" Уряду та не згадає свою головну конституційну відповідальність – стабільність національної валюти.