У перших двох звітах аналітики, які перевіряли їх знайшли ряд порушень. У третьому більшість із них були виправлені. Зокрема, були виявлені такі пункти недотримання закону:
1) Відсутність банківських рахунків у місцевих осередків партій
2) Відсутність достатньої кількості офіційних працівників для діяльності партії
3) Відсутність інформації про реальні суми членських внесків
4) Відсутність інформації про осіб, які вносять членські внески на користь партії
5) Здійснення фінансування з закордону (або особами без громадянства)
6) Перевищення ліміту грошових внесків юридичними особами (не може перевищувати восьмисот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року)
7) Перевищення ліміту грошових внесків фізичними особами (не може перевищувати чотирикратної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року)
Так, за даними аналітиків Центру «Ейдос», які досліджують фінансові звіти партій, у третьому кварталі було збільшено кількість банківських рахунків у осередків партій. Адже, якщо такого рахунку нема, то з цього робиться висновок, що у осередку розрахунки ведуться готівкою, а це у свою чергу означає, що ці осередки є не зовсім чистими. Припустимо, їх робітники із зарплат не сплачують податки. Так, до прикладу, у першому кварталі осередки «Батьківщини» мали лише 47 рахунків, а уже у третьому кварталі їх кількість збільшилася майже втричі – до 125.
Власне, що стосується витрат партій на заробітну платню своїм робітникам, то у першому-другому кварталі можна було побачити, що здебільшого партії обслуговують «волонтери». Вони, за словами керівництва, не одержують жодної матеріальної винагороди. Але після того, як експертне середовище та журналісти звернули свою увагу на таку проблему, то партії змушені були якось виправляти ситуацію. Так, у партії «УКРОП» виплати на зарплату збільшилися майже удвічі: у першому кварталі вони складали 70 тис. грн., а уже в третьому звітному періоді – 110 тис. грн. Цікавим також є кейс, коли в Аграрній партії голова нарешті став отримувати офіційну зарплатню. Раніше він також працював «на волонтерських засадах». А уже в третьому кварталі ми бачимо, що він отримує щомісяця 1750 гривень. Така сума наводить на думку, що все ще існує «чорна бухгалтерія» через яку виплачується інша частина зарплати, але і це, будемо сподіватися, найближчим часом зміниться.
Ще однією важливою зміною стало те, що партії почали показувати членські внески. Раніше ситуація виглядала так, що одна людина збирала готівку і потім вносила на рахунок партії як спонсорську допомогу. Це у свою чергу призводило до ситуацій, коли пенсіонери, або непрацюючі (офіційно) особи вносили тисячі гривень на рахунки партій. Активісти багато працювали над тим, щоб пояснити партіям – необхідно показувати навіть найменші внески. А разом з тим розкривати інформацію про те, хто їх робить. Тепер у звітах партій часто можна зустріти членські внески, які складають навіть 5-10 гривень та докладну інформацію про тих, хто перераховував їх: прізвища та імена, контактні дані. Разом із цим майже зникли так звані анонімні внески. Це свідчить про те, що громадськість домоглася свого і партії стали більш відкритими.
Важливим є те, що зменшилася кількість порушень щодо порядку фінансування партій. Так, у перших двох звітах була маса порушень у таких пунктах закону як: заборона на фінансування партій іноземцями, ліміт на суми фінансування фізичними та юридичними особами.
На жаль, у звітах за третій квартал ми не побачили витрат по коштам із державного бюджету. Адже гроші партіям зайшли за 5 днів до звітного періоду і їх просто не встигли оприбуткувати. Тому уже у наступному кварталі ми будемо спостерігати яким чином партії витрачатимуть ці кошти. А поки що можна констатувати, що вищенаведені деталі звітів за третій квартал чітко показують: закон про державне фінансування партій є важливим, а головне – дієвим.