Цього не було зроблено президентом країни, який не використав нагоду, щоб виступити з найвищої трибуни світу для представлення, української позиції, українського плану, українських вимог.
Як використав свою нагоду, для прикладу, президент Сербії Томіслав Ніколіч, який в рамках брифінгу щодо Косово презентував 27 лютого ц.р. Раді Безпеки ООН сербську позицію, сербський план і сербські вимоги стовно Косово.
Як засновниця ООН, як непостійний член і головуюча в РБ ООН, як жертва агресії, Україна мала зайняти у лютому проактивну позицію і продемонструвати найвищу присутність: попри те, що проекти наших заяв і резолюцій блокуються Росією, але ми маємо на весь світ кричати про свою біду, про свій біль, про свої вимоги. І це мав зробити глава держави.
На жаль, українського Президента не було у Нью-Йорку в лютому, як не було його на антикорупційному форумі у Лондоні.
Місце дії зайняла порожня патетика...
Недоброзичливці кажуть, що президент не поїхав до Нью-Йорка, бо не одержав підтвердження на широко анонсовану зустріч з президентом США Дональдом Трампом. Не хочу вірити у це, хоча, якщо це правда, то на шальках терезів мала б переважити можливість звернутися до всього світу з найголовніших для України питань.
І ще одне.
Я твердо переконаний, що світ має вшановувати в ООН українців, які віддали життя за власну країну, а не Чуркіна...