14 квітня минулого року 268 депутатів Верховної Ради України проголосували за звернення до Константинополя з проханням надати українській православній церкві автокефалію. Менш ніж рік потому, 5 січня цього року, Константинопольський патріарх Варфоломій підписав офіційний документ під назвою Томос, що засвідчив створення Православної церкви України, незалежної від Росії. Наступного дня – у Святий вечір, згідно з юліанським календарем – Томос передали президенту Петрові Порошенку, який привезе його в Київ.
Ця подія матиме важливі наслідки у чотирьох аспектах, які стосуються майбутніх президентських виборів, православного світу, відносин із Росією й геополітики.
Перш за все, поговорімо про вибори. Найбільше виграє від отримання Томосу Порошенко, який, згідно з результатами останніх опитувань, перемістився на друге місце в рейтингу кандидатів у президенти. Це означає, що, найімовірніше, саме він зійдеться з Юлією Тимошенко в другому турі президентських виборів, які відбудуться в третю неділю квітня. Саме Порошенка українці назвали політиком 2018 року, а найважливішою подією минулого року, на їхню думку, стало здобуття Томосу.
Однак хибно вважати, що це досягнення було всього лиш передвиборчим ходом, бо переговори про отримання автокефалії почалися ще під час президентства Віктора Ющенка (2005–2010 роки). За словами Ростислава Павленка, «запорукою такої розміреної, але впевненої реалізації стала невидима підготовча робота, яка тривала роки перед квітнем 2018-го». Серед п’яти українських президентів тільки проросійський Віктор Янукович (2010–2014 роки) не підтримував автокефалії.
Павленко відіграв важливу роль у переговорах про здобуття автокефалії, взявши участь у дванадцяти візитах до Константинополя. «Своїм рішенням президент Петро Порошенко призначив мене заступником голови президентської адміністрації з гуманітарних і соціальних питань. Мені доручили координувати процес отримання автокефалії як одну з найважливіших задач, і я проводив переговори зі Святішим Патріархом, сановниками материнської церкви і українських церков, аби розробити і втілити дорожню карту отримання автокефалії».
Друга сфера – православний світ. Українська православна церква, що підпорядковувалася Російській православній церкві (РПЦ), охоплювала третину всіх її парафій, і після втрати України РПЦ матиме приблизно стільки ж парафій, як і Румунська православна церква. Всередині України РПЦ опиниться в меншості, а її вплив у релігійній, освітній, медійній і громадській сферах суттєво зменшиться. У політичному вимірі її головні прихильники – Партія регіонів і Комуністична партія – уже в минулому, тоді як нинішній союзник – «Опозиційний блок» – помітно ослаб і переживає гострий розкол.
По-третє, отримання Томосу вплине на відносини з Росією, які й без цього продовжують погіршуватися. Останнім свідченням цього стало військове піратство Росії у Чорному й Азовському морях. Однак, незважаючи на минулорічні прогнози американського аналітичного центру, російське вторгнення не змогло зупинити здобуття Томосу.
Автокефалія прискорить деградацію російської м'якої сили в інших царинах. 20 грудня минулого року 240 народних депутатів проголосували за внесення змін до релігійного закону, які вимагають від Української православної церкви (офіційна назва РПЦ в Україні) перереєструватися як українське крило РПЦ. Оскільки парафії цієї церкви розташовані переважно в західних і центральних областях України, багато патріотично налаштованих парафіян покинуть її, адже вона стане прямо пов’язаною із Росією, яку дві третини українців вважають «країною-агресором».
Четвертою сферою є геополітика. Отримання Томосу і втеча України від «русского мира» змінила геополітичну мапу Європи, створену в XVII–XVIII століттях, коли Московія в три етапи трансформувалася в Російську імперію.
Перший етап почався у 1654 році з підписанням Переяславської угоди між козацькою державою Богдана Хмельницького і Московським царством, яку російські та радянські лідери й історики сприймали як «возз’єднання» двох народів, а українці – як тактичний військовий союз проти Польщі. Передачу Криму Україні в 1954 році приурочили до 300-річчя підписання Переяславської угоди. Анексувавши Крим, Росія фактично розірвала Переяславську угоду.
Другою знаковою подією було приєднання Київської митрополії до Московського патріархату та виведення її з канонічного підпорядкування Константинополю в 1686 році, наслідком чого стали 332 роки перебування української православної церкви у складі РПЦ. Восени 2018 року Константинополь визнав це рішення неканонічним і повернув Україну до свого підпорядкування.
Початком третього етапу стала поразка шведсько-українського союзу від Московії в 1709 році, завдяки чому в 1721 році Московське царство перетворилося в Російську імперію. Сьогодні опитування громадської думки свідчать, що від двох третин до трьох четвертей українців ставляться до російських лідерів, російської політичної системи та російської політики щодо України вкрай негативно, тому Україна вже не може зійти зі свого шляху в бік Європи. Україна – найбільша країна-учасниця Східного партнерства ЄС – бачить себе невід’ємною частиною Європи, яка перебуває поза межами «русского мира». Нова Православна церква України буде проєвропейською і не перейматиме антизахідної ксенофобії РПЦ.
У 1991 році Україна проголосила незалежність від СРСР, а у 2018 році – від «русского мира». Україна віддала перевагу Європі перед «русским миром», і сьогодні Польща – один із її найміцніших союзників у НАТО і ЄС. Нова Європа, розташована між східними кордонами ЄС і НАТО та Росією, зазнала геополітичної трансформації і зараз нагадує той регіон, який існував до експансії Московії на захід.
Незалежність України від Росії – рішуча відповідь Києва на невмотивований імперіалізм і військову агресію Росії. Якщо радянський лідер Михайло Горбачов втратив СРСР, то Путін увійде в історію як російський керманич, який втратив Україну. Як сказав Патріарх Варфоломій, Томос відкрив нову сторінку в історії України як частини Європи.