Принесені жертви, кров мучеників зобов’язують тепер кожного ставати іншим, оскільки винуватцями тотальної узурпації влади є не окремо взятий В. Янукович і «погана» Конституція України, а ми самі, бо не виросли раніше у своїх прагненнях вище інстинкту індивідуального виживання. Але нині, отримуючи підвищену дозу своєрідної вакцини духу, вже готові колективно повставати хоча б для того, щоб положення першої статті Основного закону: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава» втілити в життя.
Попереду випробування, страждання і подвиги самопожертви. Так має бути на історичному шляху народу, адже винагорода – сама справедливість. Вона ніколи не дається швидко і задарма, а виборюється довго і болісно. Тепер більшість громадян України усвідомлено обрала цей незворотній напрям руху. Натомість, партійні політики з різних боків помітно відстали. Вони майже усі, як на мене, неадекватні вимогам часу.
Сьогодні один справжній вчинок вагоміший за тони «словесної руди». Безвідповідальна риторика звучить безглуздо, коли суспільство починає підйом із такої безодні, про глибину якої навіть не уявлялося до відставки уряду ціною смертей громадян. Після цього вже ніхто не в’їжджатиме до високих кабінетів на «білому коні», аби насолоджуватися там владою.
Крісло Прем’єр-міністра України відтепер освячене народною кров’ю. Тому саме зараз обійняти цю посаду без жодних додаткових умов має представник тієї великої СИЛИ, що таки змусила піти на поп’ятну іншу недобру силу. Тільки так, із середини, можливо рішуче зупинити хвилю терору, а затим послідовно, долаючи жорсткий супротив, демонтувати наслідки узурпації державної влади, відновити конституційний лад та підготувати країну до якомога чесніших виборів 2015 року.
Хай не беруться за дану справу ті, хто боїться «самоспалення» рейтингу через, мовляв, малі повноваження, загрозу раптового звільнення волею Президента України чи неможливість одноосібно сформувати весь склад уряду. Жертовне місце народного Прем’єр-міністра України часів Майдану не для слабких духом! Взяти реальну (не на словах) відповідальність у критичний момент нашої історії спроможний лише визнаний у широких колах авторитетний лідер, котрий не орієнтуватиметься на власне президентство, не нарікатиме на чинну Конституцію України, а зможе вольовими зусиллями практично застосувати іменем народу її конкретні статті, зазначені мною нижче, мінімально зважаючи на вул. Банкову.
Такий діяч має заявити, що вважає своє призначення результатом прояву інших, ніж тимчасово паралізовані вибори, форм безпосередньої демократії (ст. 69), тому регулярно звертатиметься до співгромадян за підтримкою своєї програми шляхом збору Народного віча, що стримуватиме сваволю В. Януковича. Запорукою усунення найбільш одіозних міністрів, голів місцевих органів виконавчої влади та призначення нейтральних технократів має стати принципове дотримання норм про те, що персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України виключно за поданням Прем’єр-міністра України (ст. 114), а голови місцевих державних адміністрацій призначаються і звільняються за поданням Кабінету Міністрів України (ст. 118).
Після цього вистражданого прориву, що буде фактичним виконанням вимог Майдану, неодмінно розпочнеться загальна нормалізація суспільно-політичної ситуації (в т. ч. ослабне підконтрольний вже новому уряду репресивний апарат), стане можливим конструктивний міжрегіональний діалог простих громадян, насамперед, з метою звільнення свідомості жителів Сходу та Півдня України від наслідків багаторічного маніпулювання, отримають імпульс конституційні та інші реформи.
Викладена послідовність дій є більш реалістичною з точки зору відповідальності за гідну долю Майдану, ніж вимога негайно повернутися до парламентсько-президентської форми державного правління. Останнє завдання є середньостроковим і має шанси бути поступово вирішеним до 2015 року саме за допомогою оперативно сформованого перехідного уряду. Одразу ж після його затвердження доцільно визнати завершеним вуличний етап прямого народовладдя.
Прошу вважати цей матеріал моєю громадянською пропозицією Майдану самостійно визначити особу, здатну за морально-вольовими, управлінськими якостями, персональним авторитетом невідкладно обійняти посаду Прем’єр-міністра України та діяти в рамках чинної Конституції України, не ставлячи додаткових умов, крім гарантії голосування парламентською фракцією Партії регіонів за висунуту кандидатуру.