По-перше, Арсеній Петрович намагається ставити ультиматум, впливаючи таким чином на рішення народних депутатів не голосувати за його відставку.
По-друге, такі ультиматуми можуть мати ефект і сприяти тому, що у сесійній залі не набереться 226 голосів за відставку Яценюка.
По-третє, Президент та прем’єр-міністр будуть намагатися зберегти той стан речей, які наразі є. Що ж стосується коаліції, вона може бути розширена, або ж навпаки, склад її учасників зменшиться.
Про те, що влада не має жодних намірів змінювати ситуацію в країні говорять багато речей. Владі не вигідно йти на дострокові вибори, адже для Яценюка це може означати політичний дефолт, а для Порошенка відсутність стабільної пропрезидентської більшості. У разі дострокових виборів, громадяни будуть підтримувати нові політичні проекти та опозиційні партії, чия критика влади є слушною та правильною.
Ще одним свідченням небажання влади щось змінювати в країні можна вважати вчорашню заяву Радикальної партії. Зокрема, фракція Олега Ляшка заявила, що виходить з переговорного процесу у зв’язку з відмовою влади сформувати нову коаліцію та уряд. За словами радикалів, замість обговорення програмових засад діяльності нової коаліції та уряду їм наполегливо пропонували звести розмову до поділу посад. Тобто, принцип формування коаліції не змінюється і влада не бажає його змінювати.
Підтвердженням цьому може слугувати і позиція партії «Батьківщина». Так, наступного дня після заяви Радикальної партії, соратник Юлії Тимошенко Сергій Соболєв заявив, що Яценюк може залишитись на своїй посаді тільки тоді, коли надасть план роботи свого уряду. Таким чином, дві парламентські фракції говорять про програму дій, в той час, як влада веде розмову про посади та квоти.
З огляду на це, формування нової коаліції буде повністю залежати від бажання Президента продемонструвати прем’єр-міністру нагальну необхідність змін в країні. Врешті решт, час закінчити політичну консервацію, забути про своє політичне майбутнє, визнати власні помилки і дати шанс країні на розвиток. Думаю, вона того заслужила, аби перестати бути заручником політичних амбіцій тих чи інших партій, які, скоріш, орієнтується на іноземних партнерів та їхні інтереси, при цьому завжди пам’ятаючи про свій егоїстичний інтерес, який не має нічого спільного з долею цілої країни.