Подібні твердження в багатьох із нас викликають праведний гнів, адже, як показав досвід, у ХХІ столітті найнадійнішою гарантією суверенітету будь-якої держави залишається здатність захистити себе самотужки. Сьогодні ми добре розуміємо, що ядерна зброя захистила б Україну від російської агресії точно не гірше, ніж міжнародне право і занепокоєність світових лідерів. Можливо, не найкращий, але яскравий тому приклад – Північна Корея, попри політичну і економічну маргінальність якої, жодна країна світу наразі не дозволить собі анексувати чи окупувати частину її території. Але, як би не хотілося це визнавати, американці все ж мають рацію – ядерні боєголовки нас не врятували б. Так само, як водневі, нейтронні чи будь-які інші. Так само, як розвинена технологічна економіка і найкраща армія.
Насправді Росія окупувала Україну ще задовго до початку реальних бойових дій. Майдан і АТО стали не початком вторгнення РФ, а початком звільнення від багаторічної російської окупації.
Історія знає тихі революції, які відбувалися без крові, а Москва здійснила тиху окупацію України через повний контроль української влади, історичної пам’яті і символічної інфраструктури. Який сенс було мати ядерну зброю, коли країною правили тотально підвладні Кремлю маріонетки? Ця влада повністю віддала сектор національної безпеки і оборони під управління Москви, а Міноборони, Генштаб і СБУ були місцевими філіями ГРУ і КДБ. Тому, якби Київ і зберіг свій ядерний потенціал, ним все одно б фактично управляв Кремль. Жодна зброя, відтак, не здатна убезпечити країну від п’ятої колони, зрадників і симпатій ворогу, які не покидають свідомість великої частини суспільства. Ми значно вразливіші перед Росією, ніж думаємо. І не тому, що в нас немає ядерного арсеналу, а через те, що «російському світу» в нас є на що спиратися. З єдиною проукраїнською позицією нам було б значно простіше боротися з Путіним, ніж з ядерними бомбами і ракетами.