ГоловнаБлогиБлог Сергія Назаренка

Національне антикорупційне бюро – здолати корупцію чи очолити?

У вівторок Верховна Рада України провела чи не найпродуктивніший свій день з початку скликання, була прийнята низка реформаторських законів, зокрема, закон «Про Національне антикорупційне бюро».

Фото: Макс Левин

Хоч текст законопроекту таємниче зник з сайту Верховної Ради (наявний тільки в редакції першого читання) мені вдалося зберегти його копію, яка і була піддана аналізу.

Започатковується ще один державний правоохоронний орган, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень.

Національне бюро утворюється президентом (хоча це і суперечить Конституції, ст. 106), очолюється директором, та має незалежний статус.

Незалежність бюро забезпечується особливим порядком відбору директора бюро та вичерпним переліком підстав длявого звільнення, конкурсними засадами відбору співробітників бюро, особливими засобами забезпеченням безпеки співробітників бюро та членів їх сімей.

Національне бюро буде складатися з центрального та семи територіальних управлінь загальною чисельність працівників до 700 осіб. До структури бюро будуть входити інформаційно-аналітичні, оперативно-розшукові, слідчі підрозділи, та більш цікаві, наприклад, підрозділи, діяльність яких спрямована на виявлення майна, яке може бути предметом конфіскації. Це надзвичайно широкі повноваження: здійснення оперативно розшукової діяльності, слідство, та ще й здійснення негласних дій по встановленню та виявлення майна на яке тільки в перспективі можуть бути накладені санкції. Створюючи такого «монстра» потрібно враховувати ризики зловживання своїми повноваженнями працівниками самого бюро. Приклад цьому сумнозвісний Міндох часів Януковича.

Директор бюро призначається за згодою Верховної Ради України президентом України, кандидатів для президента підбиратиме спеціальна комісія з 9 осіб: 3 від самого Президента, 3 від Кабміну та 3 від Верховної Ради. Чи уникнемо ми політичної заангажованості у призначенні Директора покаже час, за умови намагання видобувати чітку владну вертикаль навряд.

Якщо біль детально вивчити функції бюро то можна виявити ризики по зловживанню своїми повноваженнями працівниками бюро через наявну безконтрольність при їх здійсненні. Службовими особами бюро можуть здійснюватись гласні та негласні оперативно розшукові заходи, витребувати, за рішенням директора бюро, широкий спектр інформації та документів, на які, зазвичай, необхідний дозвіл слідчого судді, витребування матеріалів оперативних проваджень від правоохоронних органів, за службовим посвідченням входити на територію будь-яких держустанов, тощо. Серед прав співробітників бюро є право на підставі рішення суду на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (крім житлових), вилучати предмети і документи. Зазначені функції дозволяють ефективно припиняти діяльність будь-якого підприємства. Нічого не хочу сказати про існуючу практику, просто скажу, що вищеозначене створює ризики вчинення тиску на бізнес, спрощує рейдерські схеми і просто є джерелом особистого збагачення не чистих на руку співробітників. Також це не відповідає вимогам статей 8, 22,41 Конституції України, в частині захисту законних інтересів і прав громадян.

Крім того, працівники бюро будуть наділені правом подавати до суду позови про визнання недійсними угод. До купи з нормами Податкового Кодексу щодо трансфертного ціноутворення виникає механізм за яким можна оспорити будь-яку угоду. Залишається сподіватись тільки надоброчесність працівників бюро.

З приводу підстав для перевірок то тут взагалі роздолля, ст. 20 Закону про бюро «Анонімні заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення розглядаються Національним бюро за умови, що відповідна інформація стосується конкретної особи, містить фактичні данні та може бути перевірена» тобто фактично легалізуються доноси та анонімки. Співробітники бюро можуть досить широко тлумачити це положення і, скажімо, прийти до вас на фірму через те, що хтось анонімно повідомив про те, що діяльність вашої фірми пов’язана з деякими корупційними схемами.

Аналіз тексту законопроекту дає підстави стверджувати, що саме НАБУ відводиться головна роль борця з корупцією. Це вбачається як зі статусу цього органу, так і з його повноважень. Проте це не враховує положень статті 11 Конвенції ООН проти корупції, відповідно до якої вирішальна роль у боротьбі з корупцією має відводитися судовій владі, як незалежній гілці державної влади.

Отже чи започаткує цей орган переможну боротьбу з корупцією чи навпаки очолить її покаже час.

Сергій Назаренко Сергій Назаренко , Виконавчий директор Аналітичної групи «Левіафан»
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram