Отже, в 99-му окрузі ЦВК зареєструвала кандидатів-самовисуванців Максима Березкіна, Ларису Онул, Артема Стрижакова, Сергія Михальонка, Олександра Петіка, Василя Ращупка, Андрія Табалова. Від партій беруть участь Костянтин Яриніч (Блок Петра Порошенка), Павло Топчій (Батьківщина) Микола Гречуха (партія "Сила Людей"), Тетяна Бородіна (Радикальна партія Ляшка), Олена Шевченко (Народний Фронт), Олександр Гавриленко (Блок Лівих Сил), Віталій Тєльний (Заступ).
Цих кандидатів варто розділити на три категорії:
• претенденти на перемогу;
• кандидати, що розпочали «мерську» кампанію;
• технічні кандидати.
На 99-му окрузі мають шанси на перемогу, на мою думку, лише 4 кандидати: Яриніч, Топчій, Онул і Березкін. Кожен з них має свої переваги та недоліки.
Почнемо з Костянтина Яриніча. Він має підтримку найрейтинговішої політичної сили – Блоку Петра Порошенка, що зі старту дає йому високі показники. Він має власний рейтинг, як відомий в місті лікар. Його фінансовий ресурс хоч і не найбільший, проте достатній для повноцінної виборчої кампанії. І остання перевага – доступ до адміністративного ресурсу через новопризначеного голову ОДА Кузьменка – члена пропроезидентської команди та колишнього учасника «команди Ларіна».
Лариса Онул також позиціонує себе представником пропрезидентської партії УДАР, однак, разом з тим, вона знаходиться в жорсткій опозиції до Порошенка, що є досить дивно. Друга суперечність цього кандидата в нещадній критиці екс-регіоналів, в той час, як вона сама була активним членом Партії Регіонів. Вона має значний фінансовий ресурс і політичну структуру (УДАР) з надзвичайно скандальною історією. Методи ведення нею кампанії історично не відрізняються чесністю, тому варто остерігатись підкупів виборців, викидів компромату та інших порушень з її боку. Не зважаючи на агресивну кампанію, цей кандидат має найвищий серед кандидатів антирейтинг, який навряд чи вдасться перебити.
Павло Топчій, не зважаючи на молодий вік, є одним з головних претендентів на перемогу. Підтримка від ВО «Батьківщина» дозволяє розраховувати на голоси людей старшого віку, однак його молодість приваблює голоси ровесників. Більше того, він, як голова фракції правлячої у міськраді «Батьківщини», має доступ і до адміністративного ресурсу. Ресурс фінансовий, хоч і не значний, але наявний. Топчій не має за собою негативного шлейфу, але, в той же час, не має достатньо управлінського та життєвого досвіду, і цю тезу обов’язково використовуватимуть у своїй риториці його конкуренти.
Максим Березкін – це «темна конячка» 99-го округу. Він має найбільший фінансовий ресурс, однак не має підтримки жодної з політичних партій і не має доступу до адмінресурсу. Він, незважаючи на досить молодий вік, є успішним бізнесменом, а отже, може мати підтримку людей, яким він дає роботу. Він інвестував чимало коштів у ФК «Зірка» і в найкращий легкоатлетичний стадіон в Україні. Він ще не був членом жодної з політичних партій, тому не встиг нічим «заляпатись». Однак, його найбільшою «вадою» (з погляду виборця), що формує йому певний антирейтинг, є його батько (про якого йтиметься пізніше). Питання перемоги Березкіна-молодшого залежатиме від того, чи зможе він продемонструвати виборцям власну самостійність та незалежність від татка і вийти з-під його політичної тіні.
Не мають реальних шансів на перемогу ані Артем Стрижаков, ані Станіслав Гавриленко, ані Олена Шевченко, проте вони нарощують впізнаваність та авторитет перед майбутніми місцевими виборами. З цих же причин не подав своїх документів до ЦВК і Андрій Табалов, проте кампанію він не припиняє.
Але свою роль у виборчій кампанії вони продовжують відігравати. Так, Артем Стрижаков має спільне електоральне поле з Березкіним (обоє – молоді бізнесмени), Олена Шевченко – з Костянтином Яринічем і Ларисою Онул. Гавриленко є досить специфічним кандидатом і має власну невелику електорльну групу, яку йому варто мобілізувати.
Решту кандидатів можна оцінити як технічних. Андрій Табалов мав бути двійником відомого народного депутата. Нинішня його функція до кінця не зрозуміла. Можливо, він відтягує голоси у Березкіна-молодшого, з яким Табалов-молодший має спільне електоральне поле.
Бородіна, Михальонок, Гречуха – представники єдиної команди «Перевесла». Вони можуть знятись на чиюсь підтримку (імовірно, Лариси Онул) або просто вести агітацію проти її головних конкурентів. Також згадані кандидати можуть залишитись до кінця перегонів, аби відбирати виборців у представника Батьківщини, з яким у згаданих кандидатів, як активістів Євромайдану, найбільше спільних виборців.
Ращупко може відбирати голоси у Топчія (обидва кандидати – молодого віку, і мають схожі гасла), а Петік – у Яриніча (також за віковим принципом і поміркованою риторикою), і, знову ж таки, критикувати конкурентів свого спонсора. Ці кандидати також можуть використовуватись для створення одним із гравців контрольованої більшості у виборчих комісіях.
Загалом же, кампанія відбувається досить жорстко і брудно. Кандидати не гребують ані чорними технологіями, ані відверто брехливою соціологією, ані грубими порушеннями українських законів, ані взаємопоборюванням всередині єдиних політичних команд (як це відбувається у випадку БПП та УДАРу).
Безпосередньо в день голосування можна очікувати на застосування підкупу виборців та технології «каруселей», тому виборцям варто бути дуже уважними. В той же час застосування адмінресурсу в 99-му окрузі зведене до мінімуму завдяки взаємному контролю з боку тих, хто має до нього доступ.
Далі буде…