На мою думку центральними фігурами нового уряду є Тетяна Чорновіл, Єгор Соболев і Олег Махницький. Боротьба з корупцією, люстрація і невідворотність покарання - три речі, з яких може початись оздоровлення країни. Якось, ще в 1992 році народний депутат 1 скликання Валерій Череп признався мені, що кожен нардеп мріє стати міністром. Депутату вкрасти важко, навіть якщо він успішний лоббіст, адже треба знайти спосіб переконати 226 колег, - приблизно так, як на уроці, роз'яснював він, - Інша справа міністр, який справді розпоряджається реальними грошима - підписав і получив, підписав і получив.
Треба сказати, що ця формула "підписав-получив" відточувалась роками.
Кожен з політиків, хто хоч один раз побував в уряді, обростав довіреними людьми, які уміли "получать" і знали як це зробити. Більшість цих "довірених получал" залишається в уряді і тепер. Надзавданням люстратора Єгора Соболева є вичистити, або хоча б прорідити їхні ряди.
Звичайно ж розквіту урядової корупції сприяла система. Наприклад, в одному міністерстві доходів та зборів зайнято близько 58 000 осіб. Причому переважна більшість податкових інспекторів та митників отримує зарплату, в рази меншу від доходів у приватному секторі, який вони контролюють. Що ж утримує на державній службі таку величезну кількість людей?
Штатний розклад інших міністерств менший, але зарплати також порівняно невисокі.
Не дізнавався скільки зараз отримують працівники Центральної виборчої комісії, але мабуть зовсім якісь копійки. Бо ж кошторисна вартість виборів, які щойно розпочалися, заявлена більш ніж удвічі більшою, ніж витрати на виборах Президента 2010 року.
Відкрита для всіх інформація: у держбюджеті 2010 року на вибори Президента виділено 969,8 млн. грн.. Причому сума витрат включала в себе створення реєстру виборців, чим аргументували зростання витрат на вибори у порівнянні з 2004 роком. Але в 2014 році, несподівано, Верховна Рада затвердила витрати на проведення виборів на рівні 2 мільярдів гривень! Тетяно Чорновіл, акцентую твою увагу - це більш як у два рази більше, тому ці витрати не пояснює ні падіння курсу гривні, ні зростання цін та зарплат.
Колишні громадські активісти, журналісти, опозиціонери, а тепер урядовці, друзі, - ви навіть не уявляєте скільки надій ми покладаємо зараз на вас. Особливо на Генерального прокурора Олега Махницького.
Одною з проблем уряду Тимошенко стало протистояння з Президентом і в результаті не реагування прокуратури на будь-які матеріали, які надавали від уряду. Зазвичай в уряді активно працює КРУ, контрольно-ревізійне управління, яке перевіряє правильність витрачання бюджетних коштів. Підпорядковане міністерству фінансів, КРУ могло б бути природнім хижаком, створеним для вигризання корупції, якби на підставі зібраних ним інформацій прокуратура завжди порушувала справи.
Тому в кінцевому рахунку саме від Олега Махницького залежить чи стане ГПУ знову реагувати на дзвінки Президента або Прем'єра, чи дасть поставити політичну доцільність понад Закон.
Нарешті всі теперішні народні депутати, до яких фракцій би вони не належали, мають розуміти, що держава пограбована й зовсім не має грошей. Тому хоча б на один рік треба забутися про всі корупційні схеми, закладені до державного бюджету 2014 року. Для більшості думаючих людей очевидно, що нам необхідний секвестр - кардинальне зменшення бюджетних витрат.
Тому варто не відволікатись на гарячі мовні питання, а спочатку вирішити питання, що будуть їсти носії української мови чи русского языка.
Корупційні схеми або невиправдане марнотратство існують майже у кожному бюджетному рядку. Спеціалісти профільних комітетів мали б критично переглянути витрати по своїй галузі. Згадаю лише проблемні питання Комітету з питань свободи слова, де я працював у минулому скликанні Верховної Ради.
Газета "Голос України" та маловідомий парламентський журнал "Віче" з року в рік тягнуть бюджетні гроші, щоб інформувати населення про роботу Верховної Ради. А багато з нас читає ці видання? Для чого витрачати кошти державного бюджету там, де можна обійтися роботою приватних телеканалів?
Це ж стосується улюбленої цяцьки всіх депутатів провладних фракцій - телеканалу Рада. Парламентський телеканал, який, за свідченням рейтингових агентств, дивляться хіба-що самі парламентарі, щороку отримує з державного бюджету чималі кошти.
Сумарно стаття з хитрою назвою "Обслуговування та організаційне, інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України" в бюджеті 2014 року важить 305 млн 352.5 тисяч гривень. Але окрім цього за окремим рядком "Голос України" і журнал "Віче" за рік мають отримати ще 26 млн 624,9 тисяч.
Не менш цікаво переглянути фінансування Національної телекомпанії та радіокомпанії України (НТКУ та НРКУ). Окрім бюджетного фінансування з року в рік ці структури чималі кошти отримують від реклами, однак я ніколи не помічав, щоб ці доходи хоч якось враховував державний бюджет.
Така ж ситуація у багатьох інших сферах.
Напередодні нашої революції ЗМІ багато писали про немотивоване збільшення витрат на прокуратуру, МВС, судову систему та Адміністрацію Президента. Для мене цілком очевидно, що ці кошти також потрібно серйозно скорочувати.
Верховна Рада та Уряд вже найближчим часом мають переглянути корупційний бюджет 2014 року, де не менш 20-30% закладено на відкати, невиправдане фінансування та інші бюджетні пастки.
Невдовзі гостро постане питання збору податків. Для оздоровлення фінансового стану НАК Нафтогазу будуть неминуче підвищені ціни на газ. На ці та інші непопулярні заходи має піти "уряд-камікадзе" Арсенія Яценюка.
Однак для того, щоб громадяни платили податки і нові ціни на газ влада має розпочати з себе. Якщо ми побачимо реальне очищення і радикальне скорочення корупційної складової бюджетних витрат - ми почнемо чесно платити податки також. Бізнес вийде з тіні лише тоді, коли припинить своє існування "тіньовий корупційний бюджет".