ГоловнаБлогиБлог Олексія Кучеренка

Європейський напрям в енергетичній галузі України завершився

В європейських столицях позиція української влади спричиняє здивування. З одного боку, Київ очікує активного блокування проекту «Північний потік-2», а з іншого – активно підтримує Росію, відкриваючи торгівлю електроенергією. Чи розуміє нинішня влада, що означає Енергетична солідарність – фундамент енергетичної безпеки Європейського Союзу? Голова Комітету з питань енергетики Верховної Ради України, а не так давно кандидат в міністри від адміністрації Президента України Андрій Герус навів державам-членам Європейського Союзу чимало аргументів на захист тези про те, що час санкцій проти Росії та активного лобіювання проти «Північного потоку-2» минув. Зрештою, так само, як і ілюзії щодо амбіцій європейської енергетичної політики України. Геополітичні аспекти енергетичної безпеки України, на жаль, не є сильною стороною і нинішнього міністра енергетики Олексія Оржеля. Не є зрозумілим, навіщо потрібно блокувати «Північний потік-2» та підтримувати подальші санкції проти Росії, якщо сама Україна вже в перші 100 днів нового уряду почала торгувати більшою кількістю електроенергії з Росією, ніж з Європейським Союзом? Насправді, пан Оржель та пан Герус надали хорошу аргументацію щодо зняття санкцій багатьом російським лобістам у столицях Європейського Союзу.

Фото: EPA/UPG

Островецька атомна електростанція – потужна зброя Росії у гібридній війні

Проаналізуємо факти. Колишній командувач армії США в Європі генерал Бен Ходжес застерігає щодо атомної електростанції в Білорусі. Генерал Ходжес командував армією США в Європі у 2014-2017 роках. Зараз він працює в Центрі аналізу європейської політики. Він є дуже впливовим експертом у США, НАТО та Європейському Союзі. У своєму виступі на форумі з безпеки у Варшаві 2 жовтня 2019 року Ходжес попередив: «Росія може використати атомну електростанцію на білорусько-литовському кордоні як «троянського коня».

Генерал пояснив, що електростанція може слугувати росіянам інструментом для приховування гуманітарної кризи, і зокрема сказав: «Будь-який інцидент на АЕС росіяни можуть використати як "троянського коня» (...), як містифікацію для приховування гуманітарної кризи. І ось маєте: російська армія знаходиться у вашому регіоні».

Бен Ходжес закликав Європейський Союз допомогти Литві зменшити загрозу з боку атомної електростанції в білоруському Островці на кордоні з Литвою. Генерал звернувся з закликом: «Я сподіваюся, що ЄС зробить вагомий внесок у галузі спеціальних знань та моніторингу, щоб полегшити ситуацію у випадку можливих аварій на Островецькій АЕС».

Тим часом 22 листопада 2019 року в Міністерстві енергетики України міністр Оржель зустрівся з міністром енергетики Білорусі та обговорив, серед іншого, торгівлю України з Островецькою атомною електростанцією, яка є російською електростанцією, розташованою в Білорусі (так визначено цей об'єкт у звітах НАТО). В повідомленні на веб-сайті Міненерго України, яке можна вважати офіційною позицією, читаємо: «Електроенергія серед пріоритетних питань, – сказав міністр енергетики та захисту довкілля України Олексій Оржель. – У лютому має запрацювати Білоруська АЕС, може бути надлишок електроенергії».

Окрім того, варто звернути увагу на попередню діяльність державної НАК «Нафтогаз України». Ця компанія заявила в офіційному повідомленні від 20.09.2019, що розпочинає імпортувати електроенергію з Білорусі. «Нафотогаз», який не був причетний до імпорту електроенергії, раптово приєднується до такої досить дивної транзакції – і це напередодні програми повної синхронізації енергетичної системи України із системою Європейського Союзу. Процесу, який оголошено попереднім урядом, і який є стратегічною метою для нинішнього уряду!

Міністр енергетики України Оржель відвідав Вільнюс у жовтні і, ймовірно, з зустрічі з колегами з Литви повинен знати, наскільки важливим для процесу синхронізації є процес десинхронізації і, отже, відключення від енергосистеми, що контролюється Москвою (Росія, Білорусь). У напрямку десинхронізації від Росії та Білорусі в Україні нічого не відбувається, навпаки, можна говорити про нову синхронізацію з Росією. Українська влада відкрила пропускну здатність і, крім того, пан Герус, вніс свою скандальну поправку, яка дозволила імпорт російської електроенергії в українську об'єднану енергосистему (ОЕС).

Пропускна здатність торгівлі електроенергією з російською системою (Білорусь та Росія) вища, ніж з країнами Європейського Союзу!!! У листопаді 2019 року транскордонна потужність, замовлена з аукціонів у напрямку від Росії до України, становила 1100 МВт, у грудні 2019 року розподіл збільшився до 1800 МВт. Додатково упорядкована транскордонна потужність з Білоруссю становила 500 МВт – порівняно з максимальною доступною потужністю для Євросоюзу на рівні 650 МВт. Швидкий та вражаючий період виконання цього завдання свідчить про те, що воно було важливим пріоритетом. Лише за три місяці після приходу до влади новий уряд показав, наскільки важливим є пріоритет енергетичної політики України – справжній, а не заявлений.

Звичайно, міністр Оржель та пан Герус мають більше та сучасніше уявлення про енергетичні відносини з Білоруссю, ніж генерал Бен Ходжес. Варто, щоб вони ознайомилися зі звітом під назвою: «Nuclear energy and the current security environment in the era of hybrid threats». У цьому звіті ми читаємо: Білоруська атомна електростанція яка будується в Островці, – це гібридна загроза, як і дві інші електростанції, що працюють за підтримки Росії – в Угорщині та Фінляндії - читаємо у звіті, опублікованому Центром стратегічних комунікацій НАТО в Ризі. Звіт присвячено потенційним загрозам атомних електростанцій, що фінансуються російським концерном «Росатом», експерти НАТО підрахували, що електростанція поблизу Островця загрожує як Білорусі, так і сусіднім країнам, особливо Литві, оскільки Росія може використовувати АЕС для стратегічного тиску у гібридні війні. Загроза випливає також з можливості Москви направити війська до Республіки Білорусь під приводом захисту електростанції. Короткі висновки зі звіту публікує у своєму блозі військовий експерт Єгор Лебедок – ось вибрані моменти:

– кожна операція, здійснена Росією в процесі будівництва атомної електростанції, має стратегічний характер і має інші цілі, крім економічних. Проекти будівництва атомних електростанцій передбачають потенціал гібридної загрози, внаслідок чого вторинні наслідки можна застосувати в правовій, економічній, інформаційній, соціальній, інфраструктурній, політичній та військовій галузях

– не можна виключити захисних аспектів з оцінки ризику для атомних електростанцій. Атомні електростанції є стратегічними об'єктами, тому, як показав приклад Островця, їх військова оборона можлива. Цю оборону можна використати як інструмент впливу на сусідні країни

– Білорусь – країна з авторитарною державною системою та культурою репресій і дискредитації небажаної критики. Тому існує реальний ризик, що у випадку аварії Білорусь намагатиметься «зберегти обличчя», а не оголосити про інцидент та впровадити кризові та антикризові заходи на ранній стадії;

– очевидна проблема безпеки пов'язана з експлуатацією ядерних реакторів третього покоління в країні [Білорусь], яка раніше не мала належних засобів безпеки та відповідальності в галузі нагляду за експлуатацією ядерних установок;

– Росія може використати 25-річний кредит як інструмент політичного примусу;

– Росія може використати атомну електростанцію в Островці, щоб переконати країни Балтії продовжувати купувати електроенергію у Росії та Білорусі під час та після закінчення процесу синхронізації їх електричних мереж із центральноєвропейською мережею.

– Росія також може відключити країни Балтії від мережі до того, як вони будуть до цього готові. Це збільшує потенційну загрозу проекту атомної електростанції для країн Балтії.

– Інші заходи тиску можуть стосуватися підтримки регуляторних змін для литовських інвесторів у Білорусі, прийняття рішень про обмеження потоку товарів через порт у Клайпеді, або ініціювання конфлікту між країнами Балтії у зв'язку з використанням порту, а отже, руйнування їх відносин. Це дало б можливість використовувати ворожий наратив, наприклад, звинувачувати країни Балтії у недобросовісній торговій політиці та звинувачувати ЄС у тому, що він підштовхує Білорусь до рук Росії.

– Об'єкт атомної електростанції знаходиться під захистом білоруської армії. На електростанції дислокується підрозділ протиповітряної оборони, оснащений ракетними системами TOR M2. З моменту початку інвестиції, занепокоєння та застереження висловлює Литва, яка сигналізує, що білоруси не дотрималися процедур безпеки, а електростанцію в Литві називають «російським геополітичним проектом».

Чи є в Україні енергетична політика, узгоджена з європейською?

Тим не менш, наведені вище факти, не є проблемою для міністра енергетики України пана Оржеля, пана Геруса або пана Фоворова з «Нафтогазу». Натомість вони самі є дуже помітними і знаковими фігурами для європейських партнерів, для країн Європейського Союзу та НАТО. Їх «тест на забарвлення» багато чого проявив щодо нової влади України.

З огляду на ці факти, як іронія звучить звернення Прем'єр-міністра України до країн Балтії щодо енергетичної солідарності при блокуванні проекту «Північний потік-2». Україна закликає Естонію посилити протидію щодо газопроводу «Північний потік-2», який будують росіяни. Під час зустрічі в Києві з міністром закордонних справ Естонії Урмасом Рейнсалу прем'єр-міністр України Олексій Гончарук зазвав до координації дій на рівні країн-членів Європейського Союзу та НАТО.

– Державам-членам ЄС дуже важливо пояснити своїм громадянам негативний вплив будівництва «Північного потоку-2» на європейську енергетичну безпеку, – наголосив Гончарук.

Пане прем'єр-міністре, можливо, ви повинні пояснити своїм міністрам та керівництву «Нафтогазу», що означає фундамент Європейського енергетичного співтовариства, тобто Енергетична солідарність? І чи є в Україні енергетична політика, узгоджена з європейською політикою – також хотілось би запитати у Прем'єр-міністра України?

Звичайно, знайдуться такі видатні експерти, як пан Герус, які будуть послами відновлення енергетичних відносин з Москвою. Однак, апелюючи до Енергетичної солідарності та економічної допомоги Європейського Союзу, звернімо увагу на масштаб проблеми та загрози, які українська влада сьогодні посилює своєю офіційною діяльністю. Нам варто обговорити якою буде політика країн НАТО чи Європейського Союзу і особливо нової Комісії ЄС, в якій міністром енергетики буде людина з країн Балтії.

Нагадаємо, що Литва постійно стежить за ситуацією у зв'язку із запланованим введенням в експлуатацію атомної електростанції в Білорусі. Уряд у Вільнюсі придбав у жовтні 2019 року чотири мільйони таблеток йоду і продовжує висловлювати занепокоєння щодо запуску атомної електростанції в Островці. Тим більше, що під час будівництва білорусам траплялося «оббивати» корпус реактора.

Вільнюс давно звертається до міжнародної думки з проханням наглядати за цим проектом. Литовці, перш за все, стверджували, що електростанція, яка будується росіянами, є прямою загрозою їхній національній безпеці. Президент Литви Гітанас Науседа, якого цитує «Белсат», сказав:

«Ми вже підкреслювали, що ця електростанція будується з політичних причин і не відповідає рекомендаціям, що випливають із стрес-тестів».

Литва у 2019 році заблокувала Торгову угоду Білорусі з Європейським Союзом саме через атомну електростанцію. А тепер зачекаємо на дії нової Європейської комісії.

Український уряд обирає російський вектор і російсько-олігархічну модель

Отже підсумуємо факти – як аналітики НАТО та ЄС сприймають вплив перших 100 днів уряду на європеїзацію енергетики України:

1. «Нафтогаз», який не брав участі в торгівлі електроенергією, підписує угоду з Білоруссю, за активної комунікаційної участі пана Андрія Геруса – голови комітету з питань енергетики Верховної Ради України і в певний час кандидата в міністри з команди президента Зеленського

2. Пан Герус вносить поправки в Закон і відкриває енергетичну торгівлю з системою, що контролюється Москвою

3. Відкривається пропускна здатність на кордоні Україна-Росія/Білорусь – здійснюються перші торгівельні операції, Україна імпортує з Білорусі 645 ГВт-год (у період 07-10/2019) та з Росії 128 ГВт-год (у 10/2019).

4. Відкрита пропускна здатність у напрямку російської системи більша, ніж у напрямку Європейського Союзу

5. Українська влада: Міненерго та Укренерго не організовують заходи з десинхронізації з російською системою – отже як вони здійснюватимуть процес синхронізації з ЄС?

6. Міністр енергетики України зустрівся з міністром енергетики Білорусі, щоб обговорити, серед іншого, торгівлю з російською АЕС, розташованою в Білорусі

7. Міністр енергетики України звільняє президента «Енергоатома» – людину, яка відкрила перший офіс цієї української державної компанії в Брюсселі, людину, яка запровадила поставки ядерного палива з «Вестінгауза», порушивши монополію Росії, людину, яка виступила проти концепції придбання електроенергії з російської атомної електростанції в Білорусі.

8. У цей час міністр енергетики України – всупереч Угоді про асоціацію з Європейським Союзом з питань взаємної поваги до прав іноземних інвесторів з ЄС, протягом 100 днів свого перебування на посаді не знайшов часу зустрітися з консорціумом «Вестінгауз», EDF, «Польенергія», які хочуть реалізувати проект Енергетичний міст Європейський Союз – Україна. Консорціумом, який хоче вкласти в Україну 250 мільйонів євро та відкрити фінансовий потік для «Енергоатома» вартістю майже 8% ВВП України.

9. У даний час Україна, розпочавши торгівлю електроенергією з російськими компаніями, очікує, що уряди ЄС вестимуть активну політику щодо блокування «Північного потоку-2».

Ці факти, які говорять більше, ніж декларації та презентації представників уряду та адміністрації президента, таких, як пани Оржель та Герус. Відсутність послідовності та логічності поведінки української влади вражає як європейських, так і українських експертів. З аналізу фактів випливає єдиний урок: на жаль, європейський напрям в енергетичній галузі України завершився. Ось ефект, якого досяг уряд президента Зеленського лише за перші 100 днів: пропускна здатність з російською енергосистемою більша, ніж з Європейським Союзом! З цього ефекту очевидно випливає, що як процес синхронізації України з Європейським Союзом, так і можливість іноземних інвестицій в Україну відходять в історію. Нам залишається російський вектор, дренаж та непрофесійне поводження з ресурсами розвитку ядерної енергетики України. Ми залишаємось у Києві з домінуючою олігархічно-російською моделлю, що поглинає потенціал розвитку сектора та нових галузей України. До побачення Брюссель, ласкаво просимо до Москви – чи такі амбіції є девізом президента Зеленського? Чи ці факти це радше наслідок дій непрофесійної урядової команди?

Олексій Кучеренко Олексій Кучеренко , перший заступник голови комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг у Верховній Раді
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram