Благо для них, що вони представлені потужним лоббі в парламенті, яке має необхідні ресурси для полегшення життя через зміну законодавчого поля, а в місцевій владі в них взагалі контролюється і годується ціла армія депутатів та чиновників різного рівня. Через це продовжують виростати все нові висотки в тих місцях, де їх в принципі не повинно бути. І це не єдина проблема.
Нещодавно, відповідаючи на питання про скандальну забудову на місці Сінного ринку в Шевченківському районі Києва, прем’єр Володимир Гройсман заявив, що «міста не повинні бути заручниками забудовників. Вони створюються для людей, і саме люди повинні відчувати себе повноцінно».
Є в місті менш резонансне будівництво, яке тим не менш змушує місцевих відчувати себе не дуже повноцінно. Особливо, коли їм доводиться стикатися із ситуацією, коли столична влада і суддівська мафія відверто грають на стороні забудовника. До чого тут Гройсман? Я не хочу сказати, що він повинен особисто вирішувати питання щодо всіх проблемних забудов у Києві. Тим більше, що не завжди доводиться реагувати на пряме запитання журналіста в прямому ефірі телебачення і брати на себе функцію доброго царя для гарного піару.
Про поки діючого прем’єра я згадую тому, що будує там керівник партії, від якої Гройсман балотувався у мери Вінниці в 2010 році. Мова йде про ректора Київського міжнародного університету Хачатура Хачатуряна. Власне, сам університет, який приватним навчальним закладом, і здійснює будівництво. Під виглядом реконструкції з розширенням чотириповерхової будівлі (яка до цього була двоповерховим дитячим садочком) викопано котлован та будується «гуртожиток для студентів», який матиме 18 поверхів та два поверхи підземного паркінгу. При цьому, деякі житлові будинки, які знаходяться в цій частині Святошинського району столиці, перебувають в лічених метрах від котловану і покрилися тріщинами.
Під тиском депутатів Київради та місцевої громади міська рада відмовила в поновленні договору оренди земельної ділянки від цим будівництвом (вул. Верховинна, 80 Б). Університет оскаржив рішення в суді. Першу інстанцію забудовник програв, проте Апеляційний господарський суд міста Києва раптом вирішив кардинально переглянути рішення та відновив у правах недобросовісного забудовника. Судову колегію очолювала член суддівської родини Олена Коротун, чий чоловік Вадим Коротун також суддя. Родинна справа, скажімо так. Працює у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
На превелике здивування, порівняння декларацій про доходи старого зразка і нових електронних декларацій цієї родини мають деякі «невідповідності». Ну але це вже окрема тема.
Цікаво також і те, що скасування рішення суду першої інстанції було ухвалено, в тому числі, на основі висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Чому я звернув на це таку увагу. Тому, що, по-перше, представники забудовника кинулися здобувати цей документ, програвши справу в першій інстанції. По-друге, ця установа постійно спливає в рамках різних гучних справ із правильними висновками. Мова йде і про справу із участю Едуарда Ставицького (міністра часів Януковича) у фактичній крадіжці Межигір’я, і про справу Охендовського, і Мартиненка, і того ж Насірова. Не маю сумнівів, що «правильні» судові експертизи – це нині вигідний бізнес в ситуації, коли судова влада є інструментом для відбирання бізнесу і майна та розправи над політичними конкурентами.
Підлеглим Хачатуряна на основі цього висновку вдалося переконати суддю Коротун і її колег в тому, що 20-поверхова висотка – це таки реконструкція, а ніяке не будівництво. При цьому, висновки ДАБІ, які свідчили про інше, було визнано такими, що не відповідають реальності.
Окрім бізнесу пан Хачартурян має пряме відношення до політики. Він очолює партію «Совість України». Цікаво те, що від цієї партії в 2010 році в мери Вінниці балотувався нинішній очільник уряду Володимир Гройсман. Цікава виходить ситуація.
Чи можуть кияни очікувати, що Гройсман озвучить публічно намір (і підтвердить його діями) ще в цьому випадку? Про цю проблему знає міський голова Києва Віталій Кличко. Мені достеменно відомо, що депутати озвучували йому інформацію щодо цієї забудови особисто. Проте, дієвих заходів міська влада не вживає і вже півтора року уникає відповідальності перед громадою. Я був би навіть не проти, якби він в типовій манері вирішив перекинути відповідальність на когось (визнавши, що не здатен впливати на ситуацію в місті) та звернувся до органів державно влади за допомогою.
Хоча це буде не зовсім коректно, адже реалізовувати масштабну містобудівну аферу із ухваленням «Генплану навиворіт» волі у керівництва міста вистачає. Про це поговоримо окремо. Є що сказати.
Так от, вислів Гройсмана про заручників досить таки влучний, от тільки проблема в тому, що люди, які певно зіграли немалу роль в його кар’єрі є одними з тих самих «викрадачів-терористів», які змушують киян страждати через свою жадібність та ігноруванням закону.