Мабуть, читачі LB вже втомилися від прочитання блогів на цю тему. Нагадую, мова про плани Міністерства оборони України, точніше особисто Степана Полторака створити через рішення Кабінету Міністрів новий військовий вуз, котрі не лише зіштовхнулися з опором громадськості та військових експертів, але й знайшли підтримку в політичних середовищах. Тричі відкладене це питання на рівні Кабінету Міністрів України стало маркером, а акція #Ні_нищенню_Академії_Сухопутних військ – головним важелем впливу, котрий дозволив підняти проблему необдуманих реформ у військовій освіті на національний рівень. Детальніше про перебіг ситуації і суть тут, тут, і тут.
На календарі сьогодні 17 липня 2017 року. Дехто з учасників процесу відстоювання інтересів Академії Сухопутних Військ у Львові вже подав слова Президента цитую: «Національна Академія Сухопутних Військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного була, є і буде. Крапка. …Хочу привітати з цим всіх львів’ян, всіх галичан і всю Україну. Бо хочу вам наголосити, що серце за Академію болить у кожного українця» як «перемогу». Автор цього блогу розцінює це лише як один з етапів боротьби за західну концепцію військової освіти. І ось чому:
Як це у них, на заході, у НАТО?
В арміях розвинутих країн світу дотримуються напряму, який, якщо коротко, звучить так «Усі офіцери Сухопутних військ навчаються разом!». Танкісти з інженерами, артилеристами, піхотою, саперами і так далі. По єдиній, універсальній програмі, отримання звання і вже тоді, за необхідності, вузька спеціалізація (отут по-різному, проте зазвичай саме так). Чому у нас ідуть шляхом іншим, за наявності єдиного видового закладу для всіх Сухопутних військ у вигляді Академії у Львові – питання радше ментальне. А після п’ятниці – вже просто риторичне. Бо як мінімум творці військової потуги у м. Харкові, якою має стати новостворений інститут танкових військ, так і уникли дискусії на тему:
1) Навіщо біля кордону з країною-агресором створювати новий військовий ВУЗ у Харкові і скільки піде грошей на його навчальну базу з полігоном, якщо вже сьогодні можна навчати курсантів на базі Львівської Академії?
2) Де візьметься набір на спеціальність "танкісти командири" у новому вузі в Харкові, якщо такий самий набір сьогодні має Львівська Академія?
3) На якому полігоні проходитимуть навчання майбутніх танкістів Харківського вузу і коли його рівень дорівнюватиме Яворівському, з можливістю спільних навчань усієї ланки ствольної артилерії в т.ч. країн НАТО?
4) Яка з передових країн НАТО, на яке ми рівняємося у військовому сенсі, сповідує політику вузькоспеціалізованих військових ВНЗ за приміром Харкова?
5) Як будуть забeзпeчуватися житлом військовослужбовці – викладачі в Харкові (коли у Львівській Академії в значній мірі цe питання вирішeно)?
6) Де взагалі візьмуться викладачі, спеціальна література, новітні тренажери як не зі Львівської Академії?
7) Навіщо створювати інститут у Харкові для усього двох спeціальностeй, коли збільшення набору на "танкістів-інжeнeрів" можна і бeз зміни статусу?
8) Окрім коштів на відновлення, скільки на рік коштуватимe утримання фондів нового вузу в Харкові?
9) Чому на сході, зокрема Харкові створюються не лінійні частини, танкові бригади приміром, а будуть вкладатися кошти у створення нового ВНЗ, функції якого виконує Львівська Академія сьогодні?
10) Хто Вам підказав "геніальну" ідею, так шановану в Росії, відійти від концепції єдиного видового навчального закладу офіцерів Сухопутних військ, яким є Львівська Академія?
«Офіційна відповідь» на ці питання – вкладається в одне коротке речення «Країні потрібно більше танкістів…» На усі питання впливу майбутнього Інституту танкових військ на обороноздатність читайте тут.
Що буде з Академією Сухопутних військ у Львові?
Очевидно, що після слів Президента України «Жодного курсанта, жодного викладача, жодного військового, жодних учбових механізмів ніхто не забере (з Академії авт.)» для творців концепції інституту танкових військ у Харкові «вікно можливостей» за рахунок фондів Львівської Сухопутки і головне – її курсантів закрите на тривалу перспективу. Вплив через державне замовлення також відкидаємо. Тому тут, якщо не #перемога, то як мінімум status quo.
Тут важливим є головний козир Академії у майбутньому – інтеграція навчального процесу з Яворівським полігоном та курс на нові спеціальності. Додатково – власні заходи по вирішенню наростаючої проблеми з набором. Зокрема, запропоновано на порядок денний заходи зі збільшення набору в ліцей ім. Героїв Крут і курс на створення ще одного ліцею власне при Академії. За кілька років, коли ідея з інститутом танкових військ не доведе власне право на життя, концепція єдиного видового закладу з військової освіти офіцерів Сухопутних військ матиме право на остаточну перемогу.
Що буде з інститутом танкових військ у Харкові?
Його таки створять. У ситуації, котра розвивалася, досягнуто певний консенсус між сторонами та елітами, де з одного боку – «Академії бути!», а з іншого – «Інститут в Харькове воссоздадим!». Єдиний суб’єкт, котрий добряче програв, це голос тих, хто сповідує не вісь «Львів/Харків», а власне концепцію вищої офіцерської освіти натовського зразка.
А втім майбутньому танковому інституту доведеться вирішувати чимало питань, серед яких чимало обставин майже непереборної сили (або таких, що потребують мегавливань із бюджету). Зокрема, треба будувати/відновлювати:
- танкове вогневе містечко;
- танкову директрису для стрільби вкладним стволом;
- танкодром;
- парк бойових машин;
- військове стрільбище з кількома ділянками;
- тренажерний комплекс, в тому числі легководолазної підготовки;
- казарму;
- котельню,
- їдальню;
- гуртожиток;
-штаб;
- медичний пункт.
До того ж, у самому Харкові треба виселяти з територій колишнього ХгВВТКУ ліцей, частину ВСП та метрологів. Схильний довіряти тим фахівцям, котрі надали такий довгий і переконливий список. Випускникам, до речі, Харківського танкового училища у минулому. Бонус – забезпечити набір на 200 і більше осіб, що без «донорства» Львівської Академії на сьогодні виглядає більш аніж складним. Усе це слід знати усім міністрам українського уряду, котрі на найближчому засіданні таки проголосують проект постанови «Про реорганізацію військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів».
Нас, захисників Львівської Академії, багато чого навчили ці півтора місяця. Сподіваюся, чимало уроків для себе почерпнув і Міністр оборони і Міністерство в цілому. Навіть якщо не «уроки» чи, що більш «вірогідне» «почерпнули» таки серйозно …
У ці дня ми переконалися наскільки багато нас є насправді. Дякую тим, хто долучився до цього бою першими і тим, хто упевнив у правильності шляху. Я дякую всім, хто долучився до процесу відстоювання не лише Академії, а головне – концепції військової освіти західного зразка. У нас зараз, як то кажуть – «Кожен фініш – це, по суті, старт».
Один лідер політичної партії спитав мене, про кого теза Президента України «привітати з перемогою в лапках деяких політиків, які намагаються створити для Академії віртуальну проблему її «телепортації», а тепер нібито блискуче перемогти. …. Бо то була імітація боротьби». Сподіваюся, що інші захисники Львівської Академії Сухопутних Військ здатні сприйняти її з посмішкою і розумінням, як це вийшло у мене… Semper Avanti товариство!!!