На прес-конференції у Києві експерти презентували власне дослідження “Свобода слова в умовах інформаційної війни та збройного конфлікту”. Керівник аналітичного напрямку УГСПЛ Олег Мартиненко сказав, що робота деяких українських журналістів від самого початку збройного конфлікту на сході України була схожа на типові прийоми російської пропаганди. “Ми спостерігали безліч мови ворожнечі, непрофесійних коментарів щодо дій росіян, - сказав він, - і лише від 2016 року інформаційна політика наших медіа стала більш врівноваженою та об’єктивною. Але при цьому єдиного стандарту висвітлення цього конфлікту так і не з’явилося. В результаті ми досі не знаємо, про що можна, а про що не можна казати в умовах інформаційної війни. Але ми знаємо з практики рішень Європейського суду з прав людини, що свобода слова досить мало обмежується навіть і в умовах збройного конфлікту”. Олег Мартиненко пожалкував, що в Україні відсутній механізм оцінки та реакції на некоректні висловлювання журналістів.
Програмний директор ГО “Детектор медіа” Роман Шутов сказав, що наразі Україна рухається унікальним шляхом, аби знайти баланс поміж свободою слова та інформаційною безпекою. “Міністерство інформаційної політики має забезпечувати медіа-суверенитет, але на ринку дуже багато гравців, тому роль цього міністерства не завжди є визначальною, - сказав Роман Шутов, - його можливості щодо забезпечення свободи слова дуже обмежені. На щастя це міністерство не стало засобом державної цензури, як побоювались деякі журналісти. Серед його здобутків є поновлення українського мовлення на окупованій території Донбасу”. Експерт порадив провести аудит системи інформаційної безпеки, який дозволить потім налагодити її роботу.
Роман Шутов засудив практику блокування російських сайтів, адже, на його думку, механізм блокування і роль міністерства у цьому процесі є незрозумілою. “Якщо блокування сайтів дійсно потрібне, то для цього треба прописати чіткі процедури у законах, - сказав він.
Журналіст Олексій Мацука звернув увагу, що Мінінформполітики не приділяє потрібної уваги засудженюю та припиненню мови ворожнечі. “Найгірша тут є програма каналу ICTV “Антизомбі”, яка стигматизує (навішує всім без виключення однакові негативні ярлики - О.Ш.) мешканців Донбасу, - сказав Олексій Мацука, - Крім того, такі канали як 112 та News One часто потерпають від утисків державних чиновників через свою позицію, яка відрізняється від загальноприйнятної. І Мінінформполітики ніяк не реагує на це, хоча воно мало би надавати захист незалежним ньюзрумам.
Олексій Мацука сказав, що у нього викликає сумніви ефективність роботи телевеж у Донецькій області. “Адже 90% населення тих територій користується кабельним або супутниковим телебаченням, - сказав журналіст, - До того ж і рівень довіри до українських мовників на непідконтрольних територіях є дуже низьким і майже дорівнює нулю. Це викликано і мовою ворожнечі, спрямованою проти мешканців тих територій, і перекручуванням або замовчуванням інформації, як це було, наприклад, під час обстрілів у Шахтерську. Особливо мови ворожнечі слід уникати в державних медіа. Яскравий приклад - журнал “Українська культура” за 2017 рік, де під виглядом редакційної статті всіх мешканців сходу України звинувачують у тому, що вони нібито покликали війну і тепер мають бути за це покарані”.
Олексій Мацука пожалкував, що українська влада вдається до заборони деяких лояльних до України російських медіа, таких як, наприклад, телеканал “Дождь”. “Також у мене викликають занепокоєння спроби деяких депутатів прийняти закони “про дезінформацію та фейкові новини”, адже це може суттєво обмежити свободу слова, - вважає журналіст. - На жаль, влада часто прагне вдаватися до таких обмежень. Наприклад, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація, замість того, щоб налагодити діалог із журналістами, створила за бюджетні кошти новий телеканал “Донеччина ТБ”. Цей канал буде повністю під контролем обладміністрації та інших державних органів. Я підозрюю, що цей телеканал буде не інформувати, а виконувати роль рекламного агента голови обладміністрації Павла Жебрівського. Вони вважають, що під час збройного конфлікту треба давати більше позитивних новин, але це не є завданням журналіста. Тому такі новини повинні мати позначку: “Зроблено за фінансової підтримки органів державної влади”.
Співкоординатор проекту “Без кордонів” Максим Буткевич сказав, що наразі відбувається “секуратизація” інформаційного простору України. “Незалежно від того, виправдані певні заходи чи ні, вони все одно застосовуються з міркувань інформаційної безпеки, - сказав він, - Йдеться про обмеження прав і свобод там, де вони не виглядають ані пропорційними, ані необхідними. Тут йдеться не лише про обмеження доступу до російських медіа і соцмереж, а про обмеження на ввезення російської друкованої продукції, насамперед книжок. Забороняють навіть класичні старі підручники та історичні книжки західних авторів. Всі ці рішення про заборону є позасудовими, а механізм їхнього ухвалення є непрозорим. Якщо немає прописаного механізму обмежень, то, відповідно, немає і прописаного механізму оскаржень цих обмежень”.
Дослідження містить також і цілу низку порад для журналістів та органів влади щодо особливостей роботи під час інформаційної війни. Докладніше прочитати їх можна за посиланням.