“Проти мене намагалися відкрити кримінальне провадження за мою професійну діяльність, - розповідає адвокат Дмитро Ягунов, - Я захищав громадянина, який займався вантажними перевезеннями, і прокурори з міліціонерами вирішили “віджати” його бізнес. Його автотранспорт знаходився у заставі, але суд, на вимогу прокурорів, постановив передати його третім особам. Як тільки він домігся відкриття кримінального провадження з цього приводу, наступне провадження відкрили проти нього. В результаті він майже два роки відсидів у СІЗО. В інтересах мого клієнта я подав повідомлення про злочин правоохоронців, але прокуратура за це відкрила кримінальну справу вже проти мене через нібито “завідомо неправдиве повідомлення про злочин”.
“Одного разу засуджені 81 виправної колонії біля Вінниці поскаржилися, що їх побили через конфлікт із адміністрацією, - пригадує адвокат Наталія Гурковська, - Коли я приїхала до колонії, то мене туди не пустили, аргументуючи це тим, що керівника немає на місці, а підійти до мене він не може. Цим адміністрація порушила право в’язнів на захист. Крім того, від мене вимагали документи, не передбачені законом: наприклад, договір про надання правової допомоги або заяву від громадської організації і адвокатський ордер. Як тільки я принесла заяву та ордер, від мене почали вимагати статут громадської організації, яка подала заяву”.
У звіті “Адвокати прав людини під загрозою”, підготованому за участі юристів Гельсінської спілки, йдеться про подібні і навіть набагато гірші випадки, коли держава тисне на правозахисників, щоб не дати їм зупинити свавілля та беззаконня. Дослідники розглянули ситуацію у таких країнах як Азербайджан, Білорусь, Молдова, Росія та Україна. Найчастіші порушення це: утиски, порушення права на конфіденційне спілкування з клієнтами, загрози і залякування, а в кінцевому підсумку - загроза виключення з професійних організацій і навіть кримінальне переслідування, включаючи покарання у вигляді позбавлення волі.
Парадокс ситуації в Україні також і в тому, що одною з перешкод у роботі адвокатів є органи адвокатського самоврядування. У звіті пригадується випадок, коли у квітні 2015 року на з`їзді адвокатів України проходили вибори членів до Вищої Ради Юстиції України. Тоді керівництво Національної Асоціації Адвокатів України намагалося не допустити на цей захід небажаних адвокатів. Опитані також зазначили випадки необгрунтованого втручання в їхню професійну діяльність з боку органів адвокатського самоврядування: при бажанні запросто можна позбавити адвоката права на роботу за спеціальністю. Професійні асоціації адвокатів не виконують функцію щодо захисту своїх членів від неправомірного втручання в їх професійну діяльність. Так на початку 2014 року судові органи затримали адвоката Віктора Смалія. Представники органів адвокатського самоврядування, навіть не розібравшись у підставах затримання, заздалегідь вибачилися перед владою за поведінку адвоката.
У червні 2016 року в Белграді українські адвокати Дмитро Ягунов, Наталія Гурковська та Олександр Ружицький зустрілися зі спеціальним доповідачем ООН з питань незалежності суддів та адвокатів Монікою Пінто. На зустрічі розглядались реальні випадки перешкоджання адвокатській діяльності. “Ми обговорювали можливий захист наших прав на рівні міжнародних стандартів та роль у цьому професійних асоціацій”, - пригадує Наталія Гурковська.
Спеціальний доповідач має мандат на розслідування порушення гарантій адвокатської діяльності, рекомендує заходи судової реформи та представляє річні доповіді Генеральній Асамблеї ООН.
“Протягом двох діб ми намагались ідентифікувати ряд проблем з якими стикається адвокат у своїй професійній діяльності та надати рекомендації для вирішення цих проблем”, - каже Наталія Гурковська.
Загалом українські правозахисники вважають, що наше законодавство має цілком достатньо важелів, хапаючись за які, адвокат здатен захистити свої права. Іноді, як у випадку Дмитра Ягунова, це дуже просто: “Я написав листа до прокуратури, що готовий прийти на допит, - пригадує він, - Після цього провадження проти мене було закрите”.
Іноді доводиться довго і майже безрезультатно боротися за свої права, як це робила Наталія Гурковська. “Я одразу ж звернулася до адміністративного окружного суду із скаргою про незаконність дій щодо мене, і він винес рішення про незаконні дії адміністрації, - пригадує вона, - Потім я написала до прокуратури заяву про злочин щодо перешкоджання моїй діяльності. Прокуратура довго не хотіла вносити цю заяву в реєстр, провадження двічі закривали, мотивуючи відсутністю складу злочину, тоді я оскаржувала ці постанови у слідчого судді, і їх скасовували. В останній раз слідчий суддя визнав, що порушення моїх прав не є суспільно небезпечною дією”.
Олександр Ружицький вважає, що всі проблеми виникають через українських правоохоронців, які просто не знають про права адвокатів. “Вони ототожнюють адвоката із злочинцем, якого він захищає, - каже Олександр Ружицький, - І таке ототожнення призводить до упередженого ставлення. Це відбувається через відсутність належної освіти. В Україні недосконале законодавство, а крім того, ще й є закони, які не виконуються. Часто правоохоронці нехтують відповідями на адвокатські запити, або ж відповідають на них, як на звичайні звернення громадян. Законодавство передбачає штраф, якщо на адвокатський запит не відповідають, але на практиці ніхто не несе покарання”.