А головна проблема полягає у тому, що для її викорінення необхідна, насамперед, воля політичних еліт, які б не тільки задекларували, але й твердо дотримувалися курсу на відкритість, прозорість та законність.
Здавалося, консенсусу в цьому питанні нарешті було досягнуто, коли українські парламентарі внесли, а урядовці підтримали зміни до закону «Про запобігання корупції», відповідно до яких в Україні повинна запрацювати електронна система декларування для чиновників. До слова, запуск цієї системи є зобов'язанням України перед МВФ і Євросоюзом в рамках візової лібералізації.
Мова йде про єдиний реєстр, де буде зібраний величезний масив даних про річні доходи та власність посадовців, і який буде відкритим для всіх. Таким чином антикорупційні та правоохоронні органи матимуть можливість перевіряти походження статків чиновників і у разі виявлення порушення закону – притягувати їх до відповідальності (в тому числі й до кримінальної).
Спочатку запуск системи планувався на 1 липня поточного року, але у підсумку, як це часто буває в нашій країні, вже декілька разів знаходилися різні причини, аби відсунути старт реформи.
На одному з останніх засідань уряду його очільник Володимир Гройсман нагадав членам Кабміну і усім чиновникам, що «перша хвиля» електронної декларизації повинна закінчитися до кінця поточного місяця. У зв’язку з цим він закликав чиновників не забути виконати всій законний обов’язок і заповнити декларації до 31 жовтня.
Нагадаємо, що у межах так званої «першої хвилі» електронні декларації мають подати особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Мова йде про близько 50 тисяч високопосадовців – починаючи від президента, прем’єр-міністра, міністрів та народних депутатів, і закінчуючи керівниками департаментів виконавчих органів влади.
Всі інші державні службовці почнуть заповнювати електронні декларації вже з 2017 року.
Але, не зважаючи на те, що часу аби заповнити декларації залишається вкрай обмаль, посадовці з цим не поспішають. Представники політичної Європи б’ють на сполох і навіть заявляють про наявність у них інформації, відповідно до якої готується зрив подачі е-декларацій.
Як повідомляють українські ЗМІ, 5 жовтня на адресу спікера парламенту Андрія Парубія надійшов лист посла ЄС Хюга Мінгареллі, в якому дипломат офіційно попередив про те, що йому відомо про наміри депутатів зірвати електронне декларування.
Варто зазначити, що уже від моменту прийняття доленосного рішення в українських посадових колах почалась справжня паніка. Доходило навіть до того, що чиновники масово звільнялися, аби тільки не оприлюднювати інформацію про свої статки (напевно, їм є що приховувати).
Але на звільненнях «протести» не скінчилися, а тільки почались. Немов би чіпляючись за останню соломинку, і що є сили намагаючись врятувати посаду, «чесно нажите» та імідж, потенційні декларанти заявляють про технічні несправності і нормативні невідповідності в системі. Говорять і про страх за власне майно, яке нібито може опинитися в небезпеці через інформацію про нього у відкритому доступі. Апелюють навіть до права людини на приватність, мовляв, відповідно до нових правил декларування, потрібно вказувати хто дарує тобі дорогі подарунки, але ж дарувальник має право залишитись інкогніто.
Також не задовольняє «прагнучих до змін і відкритості» потенційних декларантів і вимога звітувати про майно та доходи членів сім’ї, що живуть разом. Авжеж, адже про вкорінену у свідомість українських чиновників «звичку» записувати своє майно на родичів написано не одну статтю. Проте, тут слід зазначити, що нові правила декларування в цьому аспекті навіть занадто демократичні, адже відповідно до них, якщо родичі чиновника не дають даних для декларації – треба вказати лише те, що відомо декларанту. А зробити, вигляд ніби нічого не знаєш і не бачиш, як відомо, зовсім не складно.
Міжнародний досвід знає і більш жорсткі методи контролю статків чиновників та їхніх родичів. До прикладу, в Білорусі уповноважені органи перевіряють по факту, на чому їздить чиновник, де живе і так далі. І якщо його «упіймають» за кермом дорогущого авто тітки, до прикладу, нікого не цікавить, кому саме належить машина. Ти на ній їздиш – значить це твоє майно. І якщо ти його приховав значить ти корупціонер.
Підводячи підсумки, противників е-декларування можна охарактеризувати словами з відомої приказки, яка говорить, що поганому танцівнику заважає самі розумієте що.
Якщо Україна хоче рухатися далі у своєму розвитку, як чиновникам, так і кожному громадянину загалом, потрібно раз і назавжди затямити собі, що не поборовши корупцію, далі ніхто не просунеться ані на крок. Тому електронне декларування Україні просто життєво необхідне.
Звичайно ж, у світі не існує єдиного підходу щодо е-декларування. Тому у кожному конкретному випадку потрібно шукати правильний баланс між публічним розкриттям і захистом приватного життя.
Але ж, чи багато відомо випадків пограбування чиновників, до прикладу? Та й чого боятися, що приховувати чесній людині, яка все, що має, заробила власною важкою працею законно, захищаючи, а не зраджуючи інтереси українців??? Питання риторичне.
На щастя, на сьогодні позиція наших європейських партнерів щодо е-декларування в Україні достеменно відома, і вона полягає в наступному: навіть якщо у майбутньому система буде модифікуватись, ці зміни в жодному разі, не стосуватимуться «першої хвилі» подання електронних декларацій. Тож з цікавістю та надією чекатимемо кінця жовтня і спостерігатимемо за стремлінням українських посадовців до відкритості та прозорості.