Зустрічаючись з німецькою молоддю у 1936 році Гітлер якось сказав: “Я самий консервативний революціонер”. “Консервативний революціонер” – оксиморон, або поєднання слів з непоєднуваними значеннями. Прикметник “консервативний” означає “несхильний до змін та нововведень та такий, що підтримує традиційні цінності”. Іменник “революціонер” позначає особу, яка є прихильником або суб’єктом різких змін та істотних перетворень, часто через знищення або заперечення традиційних або існуючих поглядів та цінностей. Завдяки постійним повторам це словосполучення стало загальновживаним, попри абсурдність.
Поєднання слів з непоєднуваними значеннями, яке позбавляє висловлювання змісту, – одна з ознак тоталітарної мови. В 30-х роках минулого століття в Німеччині її створив нацистський режим. В СРСР, починаючи з 1920-х, тоталітарна мова стала буденністю для людей, якими правили комуністи. Орвелл назвав її новомовою. Дослідники тоталітарних режимів говорять про неї, як про дерев’яну та порожню.
“Сталий розвиток” - такий же породжений тоталітарною мовою абсурд, як і “консервативний революціонер”. Довести це нескладно. Почати варто з того, що “сталий розвиток” – це також оксиморон. Прикметник “сталий” позначає відсутність руху та змін. Іменник “розвиток”, навпаки, - рух та зміни. Він походить від назви процесу розвивання (розгортання, розкручування) чогось, наприклад, сувою або вітрил. Як може розвиватися, рухатися та змінюватися те, що стоїть, не змінюється і не рухається?
Можна було б не витрачати час на те, щоб думати про цей абсурд, якби саме він в офіційних документах не визначав напрямки розбудови української нації. Ще у 2015 році Президент підписав Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020", яка “визначає мету, вектори руху, дорожню карту, першочергові пріоритети та індикатори належних оборонних, соціально-економічних, організаційних, політико-правових умов становлення та розвитку України”.
Спираючись на це джерело, чиновники великих і поменше урядових інституцій приймають рішення про те, як просувати країну в майбутнє. На його підставі про абсурдний “сталий розвиток” заявляється як про мету в усіх національних галузевих політиках, стратегіях та програмах, включаючи освітні, транспортні, енергетичні, екологічні та інші. На нього витрачаються гроші з національного та місцевих бюджетів. Вивчення “сталого розвитку” нав’язують школярам та студентам, про нього пишуть цілі начебто наукові дослідження.
“Сталий розвиток” захоплює. З літа минулого року у Верховній Раді знаходиться проект закону № 9015 “Стратегія сталого розвитку України до 2030 року”, яким парламентарі пристрасно бажають визначити майбутнє країни на наступне десятиліття. Автори законопроекту переконані, що чергову стратегію розвитку нації необхідно прийняти для того, щоб оновити попередню у зв’язку з прийняттям ООН у 2015 році “Порядку денного 2030” та 17 нових цілей начебто “сталого розвитку”.
Насправді ж, твердження про те, що “сталий розвиток” – це переклад назви концепції розвитку людства в третьому тисячолітті, яка була розроблена ООН у 1980-х, отримала назву “sustainable development” та до сьогодні визначає цілі глобального розвитку, м’яко кажучи, не відповідає дійсності.
Не можна не сказати про це, оскільки проблеми з відображенням в українській мові назви однієї з основних оонівских концепцій визначають проблеми з її розумінням, часто перетворюючи не тільки назви, а і тексти, присвячені цій темі, на абсурдну мішанину зі слів, що суперечать одне одному.
Щоб переконатися, що вираз “сталий розвиток” не має до “sustainable development” ніякого стосунку, варто просто зробити його зворотній переклад на англійську. Отримуємо “stable development”, де “stable” означає “ міцний, незмінний, стійкий”. Виходить, що українською ми говоримо про “міцний, незмінний, стійкий розвиток”. Абсурдність виразу показує коріння прикметника “stable”. Це слово походить від латинського “stabilis”, в основі якого дієслово “to stand – стояти”. Як не крути, виходить “стоячий розвиток”. Стоячою може бути, наприклад, вода, вона ж болото. З цієї ж причини “стабільний розвиток”, про який часто говорять у нас, - також оксиморон.
До речі, “сталий розвиток” - не єдиний варіант начебто перекладу “sustainable development” на українську. Існує ще “збалансований розвиток”. Це словосполучення використане в законопроекті № 9015-1 під назвою “Стратегія запровадження моделі збалансованого розвитку України до 2030 року”, який також чекає на розгляд у ВР. В ньому вираз “збалансований розвиток” використовується одночасно зі “сталим розвитком”.
Що стосується слова “баланс”, то воно означає “рівновага, урівноваження” та походить від французського “balance - ваги”. В свою чергу “balance” походить від латинського “bilanx” — такий, що має дві вагові чаші. Тож, що мається на увазі під “урівноваженим розвитком”, яким чином він взагалі можливий, та який має стосунок до “сталого розвитку”, залишається тільки здогадуватись.
Справа в тому, що використання словосполучень “сталий розвиток” та “sustainable development”, як еквівалентів в пострадянських мовах – це зовсім не помилка чи неточність перекладу. Вираз “сталий розвиток” з’явився в СРСР набагато раніше згаданої оонівської концепції. Це один з основних ідеологічних концептів комуністичної пропаганди, який позначав начебто безперервний рух тоталітарної імперії до “світлого комуністичного майбутнього”.
Прикметник “сталий” та іменник “розвиток” були саме тими словами, якими скористалися комуністи, щоб маскувати жахливу реальність “комуністичного будівництва” та примусити мешканців СРСР думати про неї за принципом “війна – це мир”, а “занепад – це розвиток”. Оскільки ніякого розвитку в тоталітарній країні в реальності не було, його потрібно було створити в мові.
Прослідкувати, яким чином прикметник “сталий” перетворився на один з головних слів-символів тоталітарної пропаганди, зовсім нескладно. Комуністи спочатку заявили, що відкрили “об’єктивні закони суспільного розвитку”. Потім на підставі цих начебто законів оголосили соціалізм та комунізм “історичною неминучістю”. Оскільки рух до соціалізму та комунізму був “науково доведеним” та “неминучим”, то перетворився на “сталий”.
Чому комуністи скористалися саме словом “сталий”, пояснює один з механізмів формування тоталітарної мови. Йдеться про сакралізацію текстів, написаних комуністичними вождями. Тези в цих текстах не потребували доведення і не могли бути поставлені під сумнів. Вони просто відтворювались. Відсилка до цитати вважалась достатньою для демонстрації вірності будь-якої думки. Як наслідок, лексика, використана в текстах тих, кого пропаганда називала “класиками марксизму-ленінізму”, заполонила побутову і офіційну мови.
Прикметник “сталий” потрапив у радянську дерев’яну саме таким чином. Йому не пощастило, бо його вподобали Ленін та Сталін. Першого “питання сталості” хвилювали постійно. Комуністичному вождю потрібні були “сталіть партії”, “сталіть ЦК”, “сталість членів ЦК”, “сталість як гарантія від розколу” і т. д. “Жоден революційний рух не може бути міцним без сталої та такої, що зберігає спадкоємність організації керівників”, - писав він. Сталін також марив сталістю та мріяв про “сталі комуни” та “сталі колгоспи”. “Сталість радянської валюти забезпечується перш за все величезною кількістю товарних мас в руках держави, які пускають в оборот по сталим цінам”, – вважав диктатор.
Першим радянським офіційним документом, в якому слово “сталий” було головним, - це прийнята в жовтні 1948 г. постанова «Про план полезахисних лісонасаджень, впровадження травопільних сівозмін, будівництва ставків і водойм для забезпечення високих сталих врожаїв у степових і лісостепових районах європейської частини СРСР». Пізніше його назвуть «сталінським планом перетворення природи».
В документі читаємо: “Рада міністрів СРСР та Центральний Комітет ВКП(б) відзначають, що засухами та суховіями в степових та лісостепових районах європейської частини СРСР господарству цих районів завдається значна шкода. В той же час наукою доведено, а практикою передових колгоспів, радгоспів, МТС та районів підтверджено, що при правильному веденні землеробства в цих районах є всі можливості отримувати високі та сталі врожаї сільськогосподарських культур та створити міцну кормову базу для розвитку тваринництва”.
До речі, врожаї не можуть бути сталими. Сьогодні аграрії говорять про потенційну, планову, очікувану, біологічну та фактичну врожайність.
З моменту появи цього документу слово “сталий” радянською пропагандистською машиною повторювалось, як магічне заклинання. Наприклад, в матеріалах 19-го з’їзду ВКП(б)-КПРС 1952 року воно використане близько 50 разів. Не можна не процитувати: “Перед лицем найвеличніших труднощів наш суспільний та державний лад виявився, як показав досвід війни, самим міцним, самим життєздатним та сталим ладом у світі. Незламна міць радянського соціалістичного ладу пояснюється тим, що він є справді народним ладом, створеним самим народом, користується потужною підтримкою народу, забезпечує розквіт усіх матеріальних та духовних сил народу”.
Учасники згаданого з’їзду вирішили, що сталими в СРСР мали бути: кормова база, валюта, врожаї, лад, врожайність, робота, зрошення, кадри, елементи суспільства. В цьому ж опусі комуністи записали, що “агресивні воєнні блоки та союзи, створювані американськими імперіалістами, не можуть бути міцними та сталими”.
В програмі КПРС, прийнятій уже 22 з’їздом в 1961 році, читаємо: “У розвитку народного господарства необхідно строго дотримуватись пропорційності, завчасно запобігати виникненню господарських диспропорцій, забезпечуючи достатні господарські резерви як умову сталих високих темпів економічного розвитку, безперебійної роботи підприємств, безперервного росту народного добробуту. Якщо економіка світового капіталізму розвивається повільними темпами, відчуває кризи та потрясіння, то економіка світового соціалізму характеризується швидкими та сталими темпами росту, спільним безперервним господарським підйомом всіх соціалістичних країн”.
Цікаво, що прикметник “сталий” в тоталітарній мові мав настільки ж ідеологічно значимий антонім - “такий, що коливається”, або “колеблющийся" російською. В СРСР всіх, хто дозволяв собі хоч найменший сумнів у геніальності комуністичних вождів та перемозі комунізму називали саме так. В радянських та навіть пострадянських тлумачних словниках російської мови це слово так і пояснюється – “той, хто не має сталих політичних поглядів, не сталий в своїх переконаннях”.
З часом в СРСР всі, хто коливався, практично зникли, бо були розстріляні, заморені голодом, згноєні в тюрмах, закатовані в психлікарнях. Сталіть перемогла.
Не тільки мова формує ідеологію, як у Орвелла, а і ідеологія формує мову. Мова радянського тоталітаризму тільки частково формувалась через цитуванням “класиків марксизму-ленінізму” та документів КПРС. Її також створювала псевдонаука, яка в СРСР безпосередньо вчиняла наругу над мовою - “науковий комунізм”.
“Сталий розвиток соціалізму”, “сталий розвиток соціалістичного суспільства”, “сталий прогрес соціалістичної моделі розвитку”, “сталий характер соціалістичних перетворень” - були основними міфами, що використовувались “науковим комунізмом” з метою переконати населення СРСР у невідворотності благоденства в соціалістичному чи комуністичному раю. “Науковий комунізм” мав формувати у кожного мешканця тоталітарної держави “сталий світогляд будівельника комунізму”, “сталі політичні погляди”, “сталі переконання”.
До речі, “сталість” в тоталітарній мові мала не тільки антонім, а і синонім – “стабільність”. Словник наукового комунізму стверджує: “Політична система соціалізму відрізняється стабільністю, сталістю своїх основ, що визначається однотипністю соціалістичного суспільства на всіх етапах його розвитку, науковою обґрунтованістю марксистсько-ленінської теорії управління суспільством. Разом з тим, політичній системі соціалізму властивий динамізм, що особливо наочно проявляється в умовах розвиненого соціалізму. Вона безперервно удосконалюється, відображаючи зміни, які відбуваються в житті суспільства, досягнення марксистсько-ленінської теорії”.
Не виключено, що пристрасть до стабільності багатьох політиків на пострадянському просторі має коріння саме в їх тоталітарному минулому та “науковому комунізмі”, засвоєному у радянських вузах та партшколах.
Апогей “сталості” Радянського Союзу прийшовся на початок 1980-х років. В “Основних напрямах економічного та соціального розвитку СРСР на 1981-1985 роки та на період до 1990-го року”, які прийняв 26 з’їзд КПРС у 1981 році, читаємо: “Головне завдання 11 п’ятирічки полягає в забезпеченні подальшого росту добробуту радянських людей на основі сталого, поступального розвитку народного господарства, прискорення науково-технічного прогресу та переводу економіки на інтенсивний шлях розвитку…”.
Серед документів радянських республік можна знайти, наприклад, такий: “Про реалізацію постанови ЦК КПРС від 16 серпня 1986 р. “Про роботу партійних, радянських та господарських органів Казахської ССР по виконанню завдань продовольчої програми, забезпеченню прискореного та сталого розвитку тваринництва”.
Що ж до словосполучення “sustainable development”, то воно з’явилось у доповіді ООН “Наше спільне майбутнє” тільки в 1987 році. В документі йшлося про необхідність підтримки природного середовища, яким користується людство. Комуністи вдали, що переклали цей вираз на російську мову. Насправді ж, вони підмінили поняття, скориставшись уже існуючим абсурдним пропагандистським кліше “сталий розвиток”. Іронічно, але очолював тоді радянську делегацію в ООН академік АН СРСР В. Є. Соколов, фахівець по ссавцям.
Як завершився “сталий розвиток” тоталітарної імперії на початку 1990-х – загальновідома історія. В українську мову цей вираз, як і більшість породжених комуністичною мовою абсурдів, потрапив через дослівний переклад з російської.
“Сталий розвиток” – це позбавлений змісту набір звуків, химера, створена тоталітарною мовою, щоб замаскувати занепад. Іронічно, але, здається, саме “сталий розвиток” є тим словосполученням, яке точно характеризує існування України не тільки до, а і після 1991 року. Якщо ми не здатні словами описати, як хочемо розвиватися, чи можемо чогось досягти в реальності? І навпаки, якщо власний розвиток визначаємо як “стоячий”, як і куди можемо рухатись?
Якщо ж говорити про оонівський концепт “sustainability”, то тлумачні словники англійської мови пояснюють, що дієслово “sustain” має декілька значень: підтримувати фізично або психологічно, сприяти, надавати сил, забезпечувати, захищати, бути опорою і т. д. Прояснити його значення допомагає його коріння: “sustain” походить від латинського “sustinere”, в якому “sub” означає знизу, а “tenere” – підтримувати. Тому переклад та розуміння виразу “sustainable development” як “підтримуючий розвиток” не конфліктуватиме з його значенням в англійській, хоча ніщо не заважає розмірковувати і над іншими варіантами більш точного відображення цієї концепції в українській мові.
Безперечно, нація має визначати власний розвиток, спираючись на ключові документи ООН, але це навряд чи варто робити, користуючись оксимороном, створеним порожньою мовою радянського тоталітаризму.
Орвелл писав, що занепад мови має політичні та економічні причини, а чітке мислення - необхідний перший крок до політичного відродження. Очевидно, розвиватимемося тоді, коли визначимо, яким має бути цей розвиток.