З липня минулого року вартість хліба збільшилась, і скоро зміниться знов. Чи об’єктивними є подорожчання? Виробники пояснюють підвищення ціни зростанням вартості складових продукту - борошна, електроенергії, транспортних витрат. Так, у серпні минулого року вартість тонни борошна складала 11,1 тис.грн., уже в грудні вона склала 15,6 тис.грн., а у лютому – 19,5 тис.грн. Тобто відхилення від серпневої вартості складає 75%. Аналогічна картина із дріжджами, які в серпні коштували 5,9 тис.грн./т., у грудні – 6,2 грн./т., а в лютому – 6,5 грн./т. (здорожчання склало 10%) Транспортні витрати на 1 т. перевезення продукції виросли на 19% - з 726,5 грн. у серпні до 865 грн. у лютому. Також треба враховувати, що значну частину свого зерна Україна експортує. А ціни на борошно, які залежать від цін на зерно, традиційно формуються під впливом не тільки внутрішніх, але і зовнішніх чинників. Закони економіки кажуть, що коли на зовнішніх ринках ціни на зерно зростають, на українському внутрішньому ринку вони також не можуть залишатися незмінними. Це все об’єктивні ринкові фактори.
Але є й інше - в країні йде війна, соціально-політична ситуація напружена, становище людей – як моральне, так і матеріальне – вкрай скрутне. За таких умов ціна на хліб, один з основних продуктів раціону киянина, не може різко зростати. І хто, як не столична влада, має впливати на цю ситуацію? Інша справа, що штучно стримувати ріст ціни ми не можемо. Ми можемо регулювати ціни на хліб лише нормативом рентабельності прибутку і торговельною надбавкою. Але витрати підприємства нікуди не зникають. Якщо ми хочемо регулювати, то повинні з бюджету відшкодовувати збитки, тобто давати дотації. Вільних коштів на це, звісно, наразі немає.
Залишити ситуацію без вирішення ми також не могли. Шукали вихід, який би задовольнив всі сторони: не змусив хлібопекарські виробництва зупинитись, і потреби киян задовольнив. Для вирішення проблеми ми провели конкурс серед виробників хлібобулочної продукції зі створення мережі торговельних точок з продажу хлібу, що користуються найвищим споживчим попитом. За результатами підписали інвестиційний договір з одним із київських виробників, за умовами якого ціна на найбільш затребуваний хліб не збільшуватиметься впродовж трьох років. Це означає, що у спеціалізованих кіосках по всьому місту кияни зможуть, як і раніше, купувати улюблений хліб за незмінними розцінками. А саме «Український» - 5,25 грн., «Пшеничний» - 4,05 грн. і батон «Київський» - 4,15 грн.
Такі торгові точки розташовуватимуться у всіх мікрорайонах столиці. Всього їх буде 200. У Голосіївському районі - 14, у Дарницькому - 28, у Деснянському - 17, в Оболонському - 24, у Подільському - 10, у Шевченківському - 36, у Солом'янському - 26, у Святошинському - 18, у Печерському - 10, у Дніпровському - 17. Такою великою кількістю кіосків ми хочемо замінити зниклі хлібні магазини. До того ж, вони з'являться в місцях, де поблизу немає супермаркетів чи магазинів з продажу продуктів.
Наприклад, їдучи на роботу по центру міста, я звертав увагу на наявність хлібних магазинів в цьому районі. Якщо проїхати Печерськом до Хрещатика, 36, то ми не побачимо жодного такого магазину. У центрі Києва кіоски з'являться на Хрещатику, вулицях Предславинській, Червоноармійській, Кіквідзе, Мечникова, бул. Дружби Народів та Лесі Українки.
Звичайно, економіка диктує свої умови, але всіма доступними ринковими засобами ми будемо стримувати ріст цін на хліб масового споживчого вжитку у столиці. Забезпечення високої якості та доступності хліба – одне зі стратегічних наших завдань як міської влади.