І це при тому, що сам закон є результатом узгодженої позиції експертного середовища та влади, та ще й так званим євроінтеграційним, тобто таким, що розроблений на виконання Угоди з розбудови держави між Україною та ЄС, і є, по великому рахунку роботою над помилками: він усуває неточності термінології і залишає чиновникам менше лазівок для ненадання інформації громадянам на інформаційні запити або надання її не по суті. Приміром, зараз у законі формулювання таке:
«Публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом».
І ось це «або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом» поглинає попередні складові визначення — «що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством».
Здавалося б, якщо інформація є в розпорядника, то все одно, де і ким вона була створена.
Але не все так просто, адже нинішнє формулювання дозволяє демагогічні перекручування: мовляв, оскільки інформація була створена не в межах наших повноважень, то ми її не надамо, навіть якщо й маємо. А оскільки щеплень від демагогії українській судовій системі не робили, то доводиться ретельніше працювати над текстом самого закону. Так і виник 2913.
Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики схвалив цей законопроект ще у середині червня, проте під купол його винесено лише на 3 листопада.
До того ж у процесі проходження ВР 2913 зазнав кастрації – з документу видалили усю «адміністративку», тобто ту частину, що збільшує відповідальність за порушення закону «Про доступ до публічної інформації» і посилює можливості Уповноваженого з прав людини для захисту права громадян на отримання інформації.
Так з’явився законопроект № 2043а «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення державного контролю за дотриманням права на доступ до публічної інформації, захист персональних даних та звернення громадян», який завис у Комітеті ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності і який комітет всіляко ігнорує, наче доступ до інформації – це якесь незначуще питання, яке не варте уваги такого поважного комітету.
Якимсь лише їй відомим чином Верховна Рада України примудрилася створити аж цілих дві проблеми із цілком безпроблемним доступом.
Перша – підвисила в комітеті 2043а, друга – безкінечно тягнула із 2913 і нарешті поставила його на розгляд на кінець порядку денного насиченого сесійного дня 3 листопада.
А це загрожує законопроекту 2913 просто не бути проголосованим. І не тому, що немає голосів – експерти кажуть, що з голосами-то якраз все ок. Просто невідомо, чи дійду до нього руки депутатів. Адже в порядку денному на 3 листопада і заслуховування голови ЦВК, і тарифи… Все це може знизити шанс розгляду 2913. Адже дискутувати про спірне наші парламентарі люблять набагато більше, ніж проголосувати за ретельно опрацьоване. Кому воно взагалі цікаво – просто працювати і все. Інша річ – нескінченні дискусії, ось в чому драйв, піар і політичний успіх.