9 вересня 2018 року у Швеції відбудуться вибори: парламентські (до Риксдагу) та місцеві (до 21 регіону та 290 муніципалітетів) одночасно. Така кількість адміністративно-територіальних одиниць в країні після децентралізації - логічно і ефективно.
У Швеції, як і в багатьох інших країнах Західної Європи, повністю заборонена платна політична реклама на телебаченні (TV). І це при тому, що майже 80% населення отримує політичну рекламу з медіа, і переважно - саме з TV.
Головний аргумент заборони - платна реклама викривляє політику (як конкуренцію ідей та рішень). Також цим намагаються забезпечити рівний доступ до політики. Проте навіть після заборони платної політичної реклами, головним каналом комунікації залишається телебачення.
По-перше, на TV обов'язково транслюють передвиборчі дебати. Політичним партіям, представленим у парламенті, надають обов'язковий ефірний час для теледебатів. Такі дебати проводяться тематично по основних темах публічної політики: освіта, медицина, міграція та відносини з ЄС. Звичайно, наріжним каменем парламентської виборчої кампанії зараз виступає міграційна політика Швеції.
По-друге, змінилася виборча стратегія політичних партій. Основна орієнтація - на створення новин (історій), які б зацікавили медіа (newsworthy political stories). Штаби постійно оцінюють важливість новин, які “створюють” кандидати. Наприклад, Прем’єр-міністр Швеції і лідер соціал-демократів просто купує хот-дог і коментує соціальне страхування. Чим не медіа-привід? Таким чином там проводять непряму роботу з TV.
Важливим елементом передвиборчих кампаній є і пряма робота з виборцями - спілкування на вулицях, площах, вокзалах. Для цього політичні партії встановлюють палатки в людних місцях і борються за виборця - хто цукерками, хто печивом, хто епатажною рекламою. Головна задача - поспілкуватися з якомога більшою кількістю людей і заручитися їхньою підтримкою.
Перевагою також є те, що парламентські та місцеві вибори проводяться у Швеції одночасно. Таким чином кандидати до муніципалітету агітують і за себе, і за парламентську партію.
Інколи по місту виставляють невеликі рекламні конструкції, в основному - біля людних місць. Такої реклами дуже небагато.
У Швеції виборча кампанія також потребує грошей, які дає бізнес. Загалом політичні партії там витратять на виборчу кампанію (реклама та інші діяльність) близько 350 млн крон - майже 35 млн євро. Лише соціал-демократи, партія влади, витратить на вибори майже 100 млн крон - 10 млн євро. Проте бюджети швецьких виборчих кампаній і приблизно не рівняються до української багатомільйонної реальності, з її засиллям реклами на TV, Інтернеті, вулицях.
Цікавинкою країни також є, що голосувати можна за декілька тижнів до кінцевої дати виборів. Голосування на виборах, кінцева дата яких 9 вересня, стартувало вже 22 серпня 2018 року.
За два тижні до виборів у Швеції зовсім не відчувається передвиборчої агонії. Мабуть, і ціна влади там менша за її вартість в Україні.
Платна політична реклама на телебаченні - є раковою пухлиною української політики. І рішення має бути також хірургічне - зруйнувати монополію на політику через обмеження (або повну заборону) платної реклами на телебаченні. Політика повинна бути конкуренцією не виборчих бюджетів (великі гроші є у малої кількості людей), а конкуренцією ідей та рішень.
Важливо додати про вибори. Швецію також може захопити хвиля правого популізму, як і багато інших країн Європи. На сьогодні ультраправа антиіммігрантська партія "Шведські демократи" набирає 20% голосів і входить у трійку лідерів. І коаліцію, скоріше, мають сформувати ліво- та правоцентристи, а це складно. Така ж ситуація у сусідній Данії - також праві набирають багато. Не до добра це все скажу вам. Таким чином ми входимо у нестійкий світ: нестійкі коаліції, слабкий мир, фейкові новини, світ полізму та радикалізму.