Кластери та місцевий розвиток
Наводячи приклади успішних малих міст і громад Європи, які почали розвиватись комплексно завдяки культурної ідеї, неможна оминути поняття «кластер».
Це моя улюблена тема досліджень. Для того, щоб зрозуміти громаду або місто як креативний кластер, необхідно мати здатність до рефлексії. Трошки з історії: у кожного культурного чи творчого явища є дві іпостасі – змістова і прагматична.
Перша «змістовна» – про те, яку естетичну цінність, які сенси і повідомлення несе явище персонально для нас.
Друга «прагматична» – про технології, тобто канали доставки потрібної нам суті, та про те, скільки і чим нам прямо чи опосередковано доводиться за це платити.
У різний час різні діячі намагалися то одне, то інше поставити попереду "паротяга прогресу". Зрештою, втомилися і вигадали креативні індустрії – систему, в якій і творчість, і соціально-культурний аспект визнані однаково важливими. Культурна ідея та культурний ресурс перетворились на основу культурно – економічних стратегії розвитку малих міст та невеликих територій, м’яко трансформуючи простори та формуючи громаду.
В Україні зусилля влади спрямовані на відновлення промислового потенціалу, який розташований в більшості своєї у великих містах, що створює передумови міграції з малих міст та селищ населення до мегаполісів та обласних центрів.
Всупереч цьому ми повинні розуміти, що рівень розвитку національної економіки визначається станом розвитку регіональних економік. Ступень інтеграції економік регіональних в інноваційну систему країни, взаємозв’язок і взаємозалежність розвитку галузей на кожному рівні можуть бути індикаторами поточного розвитку та відображати як потенціал регіону так і національної системи в цілому. Зручною одиницею виміру територіальних економік є кластер. Спеціалізація кластеру стає ґрунтовною ідеєю для розвитку постіндустріальної економіки і базується на нематеріальної складової, яка пов’язана в першу чергу із культурним ресурсом.
Як це зробити? Наприклад, За місяць на Вінниччині стартує Міжнародний фестиваль OPERAFEST TULCHYN. Оперний фестиваль має перетворитись на креативний кластер, а місто Тульчин отримати нове позиціювання на мапі України
Це - стратегічна мета. Але її реалізація в подальшому залежить від місцян. На сьогодні ми працюємо з ними, готуючи фестиваль. І я хочу зауважити, що мені дуже подобається, як вони розробляють туристичні маршрути. Виконуючи організаційні підготовчі завдання вони почали аналізувати структуру міста. Ми говоримо про елементарні речі: парковки, готелі, сервіси харчування. І вони починають розуміти які умови необхідно створити для глядача фестивалю, щоб йому було зручно. Саме ця подія дає поштовх для такого партисипативного аналізу. Під час аналітичного процесу змінюється свідомість. Це і є перший крок в напрямку культурної трансформації.
Процеси децентралізації відкривають багато можливостей для розвитку малих міст, сіл та селищ. Ефективність розвитку громади залежить від компетентності керівництва новостворених ОТГ. Опинившись в постіндустріальному суспільстві вони повинні розуміти, що компетентне управління культурними ресурсами та ефективне залучення людського потенціалу до процесів розбудови сталої громади може суттєво підвищити додану вартість території, стати основою ціннісного та економічного фундаменту розвитку.
Чому саме Тульчин?
Цінність Тульчину в музичній історії України, та згадувати історичні традиції, які пов’язані із цією місцевістю, ми будемо не зовсім відверті самі перед собою. Хоч ці дві складових були вирішальними із вибором місця проведення оперної події. Поштовхом стало бажання спробувати зробити ексклюзивний культурний продукт, який повинен надати імпульс економічного розвитку території. Новостворена Тульчинська об’єднана територіальна громада, на території якої розташовано Палац Потоцьких, який за давніх часів називали «Подільським Версалем» - це ідеальне місце. Створити пілотний для Вінниччини пов'язаний із культурно – економічним розвитком території – це було перше бажання. Саме така розмова відбулась у нас із головою обласної державної адміністрації Валерієм Коровієм у січні цього року.
Є в Україні й інші подібні приклади. З малих міст я можу навести яскравий приклад Кам’янець-Подільський. Коли життя міста організовано за календарем культурних подій. З великих – це місто Львів – перший острівець культурного туризму в Україні. Формування сервісних складових повністю пов’язані із культурною ідеологією. І ми бачимо результат, завдяки грамотної маркетингової стратегії міст та правильного позиціювання в України.
Децентралізація й неготовність менеджерів культури
Я є експерт з питань культури Проектного офісу секторальної децентралізації. Й вимушена констатувати: далеко не всі керівники громад розуміють нову трактовку культури.
Вивчаючи ситуацію із культурним ресурсом в об’єднаних громадах, я можу зауважити, що лише 2 % керівників намагаються використати культурний ресурс, інші ж бачать в цьому проблему. І я розумію чому.
Процес культурно-економічного розвитку потребує ексклюзивної ідеї, яка б привела туриста. Це вимагає часу і відповідних фахівців, комплексного бачення і вміння визначати пріоритети. Ми ж ментально не готові до таких «місцевих трансформацій».
Окрім цього керівництво громад не має бажання інвестувати в дослідження. Вони чекають на «доброго дядю», який прийде до них за грантові кошти і щось зробить. Але за грантові кошти робляться справи за загальною схемою. Втрачається ексклюзивність. Як правило в таких випадках розроблені рекомендації, концепції не реалізуються, тому що залишається проблема в головах.
Також необхідно сказати про неготовність керівників брати на себе відповідальність за прийняте рішення, що загострюється відсутністю відповідних знань законів та практичного досвіду.
Зараз багато говорять про креативну економіку або креативні індустрії. Ці дві складові можуть допомогти розвивати економіку України.
Починаючи із 80-х років 20-го століття роль культури у світі розглядається як креативна складова розвитку економічного сектору. Спочатку це тлумачилось як отримання конкретного прибутку та залучених коштів, пізніше як менеджмент та маркетинг в культурних організаціях. Після гірких спроб визначити важливість культури за допомогою конкретних економічних чинників було вивчено вплив культури на економіку конкретних міст та територій. Поняття «Культура» почало тлумачитись як ресурс змін якості життя шляхом створення додаткової вартості продуктів та територій і покращення умов зайнятості населення.
В Україні «Креативні індустрії» для багатьох – це щось недосяжне. Експерти, які намагаються імплементувати цю ідею в українську економіку мало чим можуть допомогти, тому що не є практиками в реалізації даних проектів.
На щастя в Україні є фахівці, які локально реалізують креативні проекти, створюючи кластери. У 2016 – 2017 роках на замовлення Міністерства культури України експертами програми «Культура і креативність» були визначені індикатори впливу культури на соціально-економічний розвиток в Україні, розроблених за методологією ЮНЕСКО (CDIS).
Зі звіту Міністра культури України Євгена Нищука хочу навести цифри досліджень: у 2014 році креативний сектор забезпечив понад 4 % ВВП.