“Shakespeare Lives”, або “Шекспір живе” – це назва програми Британської Ради та британської урядової ініціативи GREAT*, розробленої у співпраці із театрами, музеями та освітніми закладами для відзначення 400-ої річниці від смерті англійського драматурга Вільяма Шекспіра. Чутки про старт цього масштабного проекту ходили ще у 2014 році. Саме тоді шекспірівський театр “Глобус” вирушив у дворічний тур із амбітним наміром показати свою версію “Гамлета” у кожній країні світу. Зокрема, українські глядачі могли побачити виставу 24 травня у Мистецькому Арсеналі, а завершились ці найавантюрніші в історії The Globe гастролі 23 квітня 2016 – символічно у день смерті Вільяма Шекспіра.
Великій Британії, здається, немає рівних у питаннях адвокації культури. І хоч бренд Шекспіра уже давно говорить сам за себе – у школах, в екранізаціях і постановках, зрештою, через фразеологізми і словотвори в англійській мові, – кампанія “Shakespeare Lives” виникла завдяки чіткому розумінню того, як динамічно розвиваються сучасні суспільства і як важливо регулярно звірятися з відправними точками гуманності, заданими мислителями, що вже пройшли перевірку часом.
Отже, перед командою постав ряд викликів, пов’язаних з актуалізацією ідей класика. Наприклад, як не покидати інтелектуальне поле, але водночас знайти цікавий формат взаємодії з різними аудиторіями – від суто академічного кола до молодих людей, які використовують соціальні мережі як основний інструмент комунікації? Як привернути увагу тих, хто, умовно, вважає Шекспіра, Франка чи Шевченка “пройденим” питанням у рамках шкільної програми? Яким чином слід звертатися до школярів сьогодні, аби аналіз “Юлія Цезаря” чи “Короля Ліра” не ставав нестерпною повинністю?
Власне, щоб вирішити останнє завдання, команда Shakespeare Lives звернулася до Королівської шекспірівської компанії (КШК) з ідеєю розробки начального посібника, розрахованого на учнів віком від 7 до 14 років. В його основі лежать методи роботи акторів і режисерів КШК. На їхню думку, процес навчання у класі та постановка п’єси у театрі мають чимало спільного: працюючи як єдине ціле, художня команда театру обирає варіанти інтерпретації сюжету, персонажів, тем і мови п’єс Вільяма Шескпіра, а також аналізує їхні ключові проблеми. Тож автори посібника пропонують вчителям та учням звернутися до ігрових практик, адже п’єси Шекспіра створені, перш за все, для сцени, а під час читання у них можна не помітити багато захопливих деталей. Окрім того, посібник заохочує використовувати факти з сучасної історії та соціології, щоб наблизити тексти до реального життя, і якщо йдеться про аналіз тем лідерства і влади, в учнів буде змога порівняти риторичні прийоми Вільяма Шекспіра з, наприклад, промовою Барака Обами, проголошеної ним у ході президентської кампанії 2008 року. Окремої згадки заслуговує те, як у посібнику окреслено цілі різних розділів: розглядаються питання ідентичності, рівності та відмінності, або ж аналізуються, які чинники і події (приміром, магія, невидимі сили, забобони) можуть впливати на наші рішення. Таким чином, світ Шекспіра стає чудовим середовищем для розвитку критичного мислення. (Українську версію посібника можна завантажити за посиланням).
Цей лейтмотив знаходить продовження в іншому проекті – збірці есе та коротких фільмах BBC i Відкритого університету “Living Shakespeare”, у яких держсекретар CША Джон Кері, Нобелівський лауреат із літератури Воле Шоїнка та ряд інших непересічних особистостей міркують про такі глобальні виклики сучасності, як расові конфлікти чи ґендерний дисбаланс, через образи і події, зображені у п’єсах Шекспіра. “Для тих, хто прагне зберегти мир і безпеку у світі, ці п'єси підкажуть напрямок, яким слід рухатись, а також стануть завіренням у тому, що, маючи волю, рішучість і віру, ми здатні знайти вихід для найбільш складних, навіть абсурдних ситуацій”, – пояснює Джон Кері у передмові до своєї статті про силу оптимізму у дипломатичних відносинах.
На хвилі креативних digital-рішень (на кшталт віртуального музею Google Art Institute чи освітньої платформи Future Learn) виникли проекти “Mix the Play” (буквально “Зміксуй виставу”), “Emoji Shakespeare” (“Емодзі Шекспір”) і MOOC, тобто масовий відкритий онлайн-курс, “Вивчай англійську з Шекспіром”. Якщо останній передбачає традиційну модель онлайн-навчання, то інші згадані розробки – відеоплатоформа “Mix the Play” і мобільний додаток “Emoji Shakespeare” – можна справді віднести до інноваційних способів інтерактиву з широкою аудиторією. “Mix the Play”, що стала результатом співпраці Британської Ради і лондонського театру Young Vic, приміром, пропонує користувачам спробувати себе у ролі режисера і створити власну театральну сцену з однієї з найпопулярніших п'єс Шекспіра – “Сон літньої ночі” чи “Ромео і Джульєта”. Використовуючи фрагменти відео та спеціальні ефекти, вони можуть самостійно визначити акторський склад, обрати декорації, костюми, манеру гри та музичний супровід, а коли сцена поставлена – поділитися своєю роботою у соціальних мережах.
“Emoji Shakespeare” у свою чергу є реакцією на те, як трансформується комунікація людей у зв’язку з використанням електронних засобів зв’язку. Зокрема, у 2015 році Оксфордський словник назвав емодзі (невелике цифрове зображення, іконка, що відповідає “обличчю зі сльозами радості”) словом року. За підрахунками експертів, його використовували для спілкування майже в 20% випадків. Тож “Emoji Shakespeare” запрошує вас до гри, мета якої – підставляти емодзі замість слів, які пропущено в шекспірівських п’єсах та сонетах. Попри те, що ми можемо спостерігати певне спрощення ( лаконічні символи, меми і ґіфки стають, з одного боку, об’ємнішим та оперативнішим висловлюванням), це зовсім не означає, що Шекспір колись втратить актуальність або стане непридатним для інтерпретування матеріалом. Навіть якщо Землю захоплять інопланетяни :)
Ознайомитися з усіма ініціативами “Shakespeare Lives” можна на сторінці спецпроекту за посиланням.
*GREAT campaign – британська урядова програма, завдання якої – популяризація туризму, освіти, бізнесу та креативних індустрій у Великій Британії, приваблення інвестицій тощо.