Звучить дивно, але ще дві сотні років тому слово «волонтер» не мало нічого спільного із допомогою іншим. Волонтерами називали людей, які зголошувались воювати у війську. Та з часом кількість і масштаб війн збільшились, і у збройних конфліктах брали участь вже і волонтери-медики, а офіційним стартом волонтерського руху вважається заснування Міжнародного Червоного Хреста в другій половині 19 століття.
Нове дихання ідея безкорисної допомоги іншим отримала після Другої світової війни, коли, власне, і сформувався міжнародний волонтерський рух таким, як ми його знаємо. Початок 60-х років ознаменувався здобуттям незалежності майже усіма країнами Африки – колишніми колоніями, яким у спадок від метрополій переважно залишились розруха і злидні. Коли через кілька років стало зрозуміло, що новостворені держави не в змозі самостійно справитись із голодом, відсутністю питної води та антисанітарією, а також відсутністю доступу до освіти та інших основоположних благ, у більш розвинених країнах почали формуватись спеціальні волонтерські місії, учасники яких вирушали в Африку задля допомоги місцевим жителям, особливо дітям. Не останню роль у цьому зіграло піднесення антивоєнних рухів та настроїв. Вже згодом крім африканських країн до таких волонтерських місць призначення додались країни Азії та Південної і Центральної Америки.
Так з’явилась така потужна організація, як Peace Corps, а ООН заснувала свій волонтерський корпус та запровадила звання Посла доброї волі ООН. Посли доброї волі – це, свого роду, VIP-волонтери –знаменитості, які на громадських засадах беруть участь у волонтерських місіях, привертаючи увагу громадськості до глобальних проблем та популяризуючи волонтерство як таке. Послами доброї волі стали такі зірки, як Мадонна, Анджеліна Джолі, Одрі Хепберн та інші. Завдяки їм все більше і більше людей долучаються до гуманітарних місій по всьому світу. Наприклад, нещодавно відомий британський актор Орландо Блум, який є послом доброї волі ЮНІСЕФ, приїжджав з місією на підконтрольну Україні територію Донбасу, аби привернути увагу до проблеми доступу місцевих дітей до освіти.
Вже ближче до кінця 20 століття поступово стає популярним волонтерство на локальному рівні, у громадах. Так, вже давно не є дивиною, коли люди допомагають у сиротинцях, домах престарілих, коли жителі міста прибирають сміття та реалізовують ініціативи з відновлення благоустрою цілих районів. Сама ідея допомоги тим, хто живе поруч, стала основою для побудови та функціонування сучасних громад. Щороку навіть складається спеціальний рейтинг держав світу відповідно до індексу благодійності – World Giving Index, в розрахунок якого входить частка волонтерської роботи на душу населення країни. Україна, до прикладу, у 2016 році займає 106 місце у рейтингу.
Одночасно із волонтерством як виявом допомоги розвивається так зване волонтерство індустрії розваг. Сюди входять можливості долучитись до організації музичних та кінофестивалів, концертів, виставок, форумів, спортивних подій світового рівня та інших заходів. Основна аудиторія такого волонтерства – молодь, яка хоче подорожувати та знайомитись із новими культурами. Не останню роль тут грає запис у резюме, адже волонтерство є значною перевагою при працевлаштуванні, особливо у західних країнах.
Можна з впевненістю сказати, що волонтерський рух став світовим трендом, і одразу стимулювало створення цілого ряду організацій, які реалізовують соціально корисні проекти із залученням волонтерів з усього світу. При цьому можливість бути волонтером – це часто дороге задоволення, адже подекуди волонтеру потрібно самому дбати про їжу, житло та перельоти, але більшість охочих допомогти це аж ніяк не зупиняє.
Волонтерський рух прийшов в Україну одразу після здобуття незалежності. А два роки тому українці створили свого роду феномен, коли почали масово і на добровільних засадах допомагати військовослужбовцям. Подібних випадків такого масштабу до цього часу у світі ще не було.
Разом із тим Україна теж відповідає глобальним тенденціям. За останні кілька років з’являється все більше громадських ініціатив, які залучають волонтерів до якісної зміни життя громад. Наприклад, на волонтерських засадах залучає жителів Києва, Запоріжжя, Дніпра, Маріуполя та Сєвєродонецька до покращення благоустрою їхніх власних міст громадська організація «Дивовижні», яка займається зміною навколишнього середовища громад. Як зазначає засновниця ініціативи Марія Насєдкіна, завдання організації – не ремонт ліфтів чи під’їздів, а ремонт свідомості людей.
Самі українці теж охоче долучаються до міжнародного волонтерського руху і відвідують з місіями чи не всі країни світу. Киянка Катерина Черепніна провела рік у Індії, працюючи у молодіжному таборі та задля міжкультурного обміну. Вона переконана, що рік волонтерства став чи не найбільш насиченим та цікавим у її житті. «Протягом цього часу я переконалась, що головне у світі – це довіра і бажання допомагати тим, хто цього потребує». Повернувшись на Батьківщину, дівчина вирішила і далі працювати над якісними змінами у суспільстві, долучившись до ініціативи GoGlobal. Тепер вона сама організовує проект, у рамках якого іноземні волонтери зі всього світу працюють у пришкільних літніх таборах в усіх куточках України. Волонтери на час табору стають свого роду менторами для українських школярів і навчають їх лідерству, громадянській освіті, відвідують разом із ними екскурсії, та, зрештою, просто спілкуються та діляться досвідом.
Одним із іноземців, що приїхав до України, аби творити зміни, був Еріл Аріорістанто. У себе на Батьківщині, в Індонезії, хлопець належить до «золотої молоді», але його погляди та принципи аж ніяк не співпадають зі звичною поведінкою привілейованих дітей. «Я хочу змінити свою країну на краще, і саме тому багато подорожую і займаюсь волонтерством. Я переконаний, що це найкращий спосіб отримати неймовірний досвід та навчитись бачити різноманітність світу», – ділиться враженнями хлопець. Незабаром Еріл отримає диплом інженера і почне працювати над розвитком інфраструктури Індонезії. Зізнається, що вже має конкретний план: «Волонтерство руйнує будь-які твої внутрішні рамки та виводить тебе із зони комфорту. Ти починаєш бачити, що саме потрібно тобі, твоїй громаді та твоїй країні. І це допомагає побачити, як саме ти можеш бути більш корисним».
Волонтерство із загальносвітового тренду вже давно переросло у стиль життя. Ти допомагаєш, бо розумієш, що іноді ніхто, крім тебе, цього не зробить. Ти допомагаєш, бо бачиш несправедливість. Ти допомагаєш, бо хочеш жити у кращому світі, і сподіваєшся, що твій приклад може стати по-доброму заразним. Волонтер – це не звання, це спосіб мислення та життєві принципи. Це люди, які творять зміни, бо люблять та цінують цей світ. Тому вони заслуговують не лише оплесків, але й нашої участі та допомоги у справах, які є сенсом їхнього життя.
Матеріал підготувала Юлія Мішина