ГоловнаБлогиБлог Євгенії Кравчук

Україна після коронавірусу

Мій потяг відправлявся з Києва після обіду, а в рідний Чортків прибував о першій годині ночі. Я їздила до батьків на вихідні практично щодватижні – якщо справи дозволяли. Решта часу – робочі дні. Засідання гуманітарного комітету, голосування в сесійній залі, книжковий клуб, наради, зустрічі…

Звичний спосіб життя припинився в одну мить. Психологічно дуже важко приймати нинішню реальність. До того ж в інформаційному полі не залишилося місця нічому, окрім коронавірусу. Складається враження, що карантин – назавжди, а майбутнього не існує.

Фото: EPA/UPG

Але ми маємо вірити в майбутнє. І не просто вірити, а готуватися до нього вже зараз, в розпал пандемії. Адже криза – це нові можливості. Навіть середньовічна епідемія чуми, відома як «чорна смерть», дала поштовх розвитку науки, медицини, економіки.

Аналіз причин та наслідків епідемії триватиме не один місяць. Але починати потрібно вже зараз, не чекаючи кінця карантину. Дія на випередження допомогла Україні уникнути італійського сценарію – принаймні я дуже на це сподіваюся. Такого ж принципу треба дотримуватися і в майбутньому.

Деякі висновки можна зробити вже зараз. До речі, не всі вони негативні.

Україна існує як держава, що б там не казав пан Сурков. Нам вдалося запровадити жорсткі карантинні заходи тоді, коли в країні було лише декілька пацієнтів з підтвердженим COVID-19. І зробити це без підготовки, за лічені дні. Це потребувало координації дій між різними гілками центральної та місцевої влади. І ми це зробили. Важливо, що й Президент, і уряд, і партія «Слуга Народу» щоденно пояснювали людям свої рішення.

Державно-приватне партнерство. Президент призначив великих бізнесменів кураторами регіонів України – і їхні антикризові штаби успішно працюють. Приватні мережі АЗС безкоштовно заправляють машини комітетів Верховної Ради, які ми надали для перевезення київських медиків. Подібних прикладів – безліч.

Багато з «карантинних» нововведень будуть актуальними і після закінчення епідемії. Взяти хоча б роботу Верховної Ради. Дистанційні засідання комітетів, автоматизація документообігу, наради через Skype та Zoom – це підвищує ефективність та заощаджує час. Онлайн-голосування – чому це порушення Конституції? Лише тому, що вона приймалася в ту епоху, коли єдиним засобом комунікації був дисковий телефон?

Або, наприклад, освіта. Держава тривалі роки зволікала із запровадженням сучасних технологій в освітній процес. Онлайн-тексти, лекції в YouТube, телевізійні уроки – все це зараз доводиться організовувати «з коліс». Не дивно, що школярам важко звикати до такого формату, хоча кожен із них змалечку проводить багато часу в мережі.

Медицина, фінанси, соціальна політика, міжнародна співпраця – про висновки для кожної сфери вам розповідатимуть депутати з профільних комітетів. А які висновки з кризи робите ви? І як влада може допомогти втілити ці висновки в життя? Такі питання стануть першими темами для круглих столів в нашому Громадському хабі – коли ми знову зможемо запросити вас туди без загрози для здоров'я.

Євгенія Кравчук Євгенія Кравчук , Заступник голови фракції «Слуга Народу»
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram