Нав’язані стереотипи
Якщо запитати когось на вулиці, які у нього асоціації пов’язані із словами “село” та “сільське господарство”, то найчастіше почуєш про занепад, відсталість, безперспективність. У кращому випадку розкажуть про культурно-історичне значення села для України, згадають Тараса Шевченка. У суспільстві роками формувався негативний стереотип щодо села. Імідж успішності пов’язували з важкою промисловістю, містом, урбанізацією. Насправді ж саме село і агропромисловий комплекс може бути основою відродження всієї країни.
Мовою фактів
Сучасне село — це 13 млн українців, які проживають у сільській місцевості, або майже 31% від всього населення. Це 21 % ВВП з врахуванням переробної промисловості і 13,5 млрд дол США валютних надходжень в країну. Для порівняння, донедавна основною експортною галуззю була металургія, що давала близько 16 млрд дол надходжень. Сьогодні ж в умовах війни, коли знищено значною мірою потенціал великих індустріальних промислових підприємств Сходу, саме аграрний сектор стає локомотивом української економіки – галуззю №1. Україна входить у п’ятірку світових експортерів зерна, соняшника, ріпаку, кукурудзи. У нас працюють найкращі технології, і українці довели, що можуть будувати успішні підприємства, здатні конкурувати на міжнародному рівні. Ми успішно ділимося досвідом і багато в чому були першими не тільки в Україні, але і за кордоном, де цінують українського фахівця. За сприяння українських працівників агросектору було налагодження вирощування цукрового буряка у Туркменістані, автоматизовано вирощування бавовни в Узбекистані. В Україні будуються успішні селекційні підприємства і окремі сорти насіння не тільки не поступаються, але й випереджають кращі світові аналоги. Сьогодні можна ствердно сказати, що розвиток сучасного агросектору країни років на 15-20 випередив профільну освіту. Відтак, самі підприємства змушені організовувати навчальний процес, щоб отримати фахового працівника, якій вміє керувати сучасною комп’ютеризованою технікою. Вже на сьогодні, агросектор України — це сучасне виробництво, але його мало знає пересічний українець.
“Сільські” проблеми
Чому таке ставлення до села? Очевидно, через відсутність комплексної і багаторічної стратегії для розвитку сільського господарства і сільської місцевості. Звідси намагається виїхати молодь, бо не бачить перспективи. Тут в середньому одні з найнижчих зарплат, хоча на успішних агропідприємствах люди отримують достойні заробітки. Розвиток сільської місцевості відбувається за “залишковим принципом”. Коли виникає потреба економити, державні мужі починають з села. Це стосується скорочення кількості шкіл, бібліотек, закладів сільської медицини. За основу береться кількісний показник населення, а не оцінка усіх чинників. Подібні “реформи” відбуваються практично без врахування думки самих мешканців села, поглиблюючи проблеми, зокрема проблему браку молодих, фахових працівників для агросектору.
З села починалася Україна
З нагоди свята працівника сільського господарства хочеться більше говорити про перспективи. Адже саме українці традиційно славилися своєю працьовитістю і вмінням досягати поставлених цілей. Український господар був тією основою і тим “середнім класом”, що дозволяв українцям століттями зберігати свою ідентичність, незважаючи на війни, відсутність власної держави. Завдяки спільним зусиллям будувалися школи, читальні, просвіти. Великі господарі такі, як Терещинки, Симиренки були головними меценатами, котрі вкладали не лише у духовність і культуру, але й сприяли розвитку прогресивних на той час технологій. Давали прогрес українській економіці. Саме українці дозволили стати Канаді тією сучасною аграрною державою, якою вона є зараз. Тому там поважають і шанують наших предків, котрі багато років тому приїхали з бажанням працювати. Українець завжди любив землю. Вона мала для нього сакральне значення.
Від сільського господарства до сучасного агробізнесу
Наша країна давно перейшла від сільського господарства притаманного радянській добі, де ключовою була “боротьба за врожаї, надої та нагороди”, до сучасного аграрного бізнесу. Ідея агробізнесу полягає (як і в будь-якому бізнесі) — в отриманні прибутку.
Цього року аграрний сектор став основним для економіки. Це стосується показників частки ВВП, валютних надходжень від експортних операцій і багатьох інших індикаторів росту економіки. Україна досягла піку свого розвитку у вирощуванні і продукуванні сировини. Нам потрібно переходити до наступного етапу. Дивитися, як працюють більшість розвинутих аграрних держав таких, як США і Канада. Створювати потужності для збереження і переробки врожаю. Виробництво біоетанолу, біодизелю, біогазу, повноцінне використання біосировини в енергетиці — це далеко неповний перелік напрямків економічного розвитку, куди має рухатися Україна.
Варто зазначити, що сучасний успішний агробізнес це не наслідок продуманої державної стратегії, а вплив діяльності ініціативних, закоханих у свою справу людей, що працювали і продовжують працювати всупереч перепон, які свідомо чи несвідомо створювали державні мужі. Досі в Україні мало хто задумувався, що при належній увазі з боку держави, при наявності комплексної стратегії розвитку агросектору на 25-30 років вперед, саме він може стати донором для розвитку інших секторів економіки.
Агросектор — шанс для відродження України
Україна має унікальні науково-технічні можливості. Наприклад, ми одна з небагатьох країн, які мають власну аерокосмічну галузь і стоїмо в одному ряді з такими країнами, як США, Німеччина, Франція. Разом з тим, ця, безперечно перспективна галузь, потребує значних вкладень. Ці кошти найшвидше держава може заробити у агропромисловому секторі.
Для цього потрібно, щоб було єдине розуміння того, як має розвиватися українська держава використовуючи свій потенціал агросектору, щоб було єдине консолідоване аграрне лобі на різних гілках влади — законодавчій і виконавчій. Це дозволить реалізувати накопичені здобутки, уникнути часто бездумних управлінських рішень у фінансовій сфері, які шкодять всьому суспільству.
Нам потрібно інтенсивно працювати над об’єднанням всіх, хто має відношення до села, аграрного виробництва та природи. Об’єднувати дрібних та великих виробників, одноосібників, представників переробної галузі, вчителів, лікарів, працівників культури, письменників, професійні асоціації, політичні партії. Всіх тих, хто розуміє перспективу агросектору для України.
Сьогодні, аналізуючи економічні процеси, я вірю, що село стане основою не тільки духовного, але й економічного відродження України, бо так було вже в нашій історії не раз. Ми маємо унікальну землю та унікальних людей, а традиції помножені на інновації завжди приводять до успіху!