По-перше, згода кабміну передати в управління американським і ЄСівським компаніям 49% прав на управління українською ГТС означає не що інше, як визнання того, що УКРАЇНЦІ САМОСТІЙНО НЕ СПРОМОЖНІ керувати належною нам ГТС в рамках чесних правил, які прижилися і вже давно не викликають подиву в Європі. Очевидно, що такий підхід вимушений і, в жодному разі, не означає, що українці не вміють управляти власною ГТС, а лише те, що сусідня держава РФ нам заважає це робити. Хоча в результаті таким чином (подобається це комусь чи не подобається) ми даємо «козир» Кремлю далі твердити, що українці щось не спроможні вирішувати – замовчуючи те, що саме РФ робить все для того, аби перешкодити українській ГТС нормально функціонувати.
По-друге, передача 49% оператора ГТС американським і європейським компаніям не є панацеєю і не може у майбутньому застрахувати ГТС від входження туди Газпрому. Адже РФ, переслідуючи політичні цілі, «за ценой не постоит» аби навіть з переплатою перекупити навіть західні фірми. Якщо треба – вони переплатять стільки, що західні власники фірм не зможуть відмовитися від таких оборудок. І ніхто на сьогоднішньому правовому Заході не спроможний цьому завадити. Росія вже не раз довела, що в таких непрозорих схемах вона є сильним гравцем. Тим більше, що Україна не може (чи не вміє) поширювати чесну інформацію. На разі, на жаль, російська ментальність, замішана на міжнародній корупції, мало зрозуміла на Заході.
Крім цього, погоджуючи з Верховною Радою України список західних компаній, насправді парламенту відводяться не властиві йому функції: парламент, підміняючи певною мірою функції право-охоронних органів, має довідуватись про дозволені законами фактичні (або ж ПОТЕНЦІЙНІ) комерційні взаємовідносини західних фірм з Газпромом. А це суперечить чинному демократичному законодавству і ніякий парламент (навіть майбутній в Україні) з цим не погодиться і не в змозі здійснити!
По-третє, невірно стверджувати, що українська ГТС без транзиту перетвориться «у металолом». Це не відповідає дійсності хоча б тому, що українська ГТС виконує подвійну функцію: і внутрішні поставки газу українським споживачам, і транзит. На транзиті НАК «Нефтогаз України» заробляє аж 1,5 млрд.доларів. З одного боку, це багато. Особливо в теперішній час війни. З іншого – це занадто мала сума, аби скомпенсувати ті проблеми, які створює через газ сусідня РФ державі Україна. Очевидно, що з транзитом краще, ніж без нього (наприклад, Україні краще без «Південного потоку»). Але трагедії не буде і в противному випадку – як не буде транзиту російського газу. Тоді виникне задача, яку Україні прийдеться вирішувати. Живуть же багато країн без транзиту газу!
Отже, для України був би найкращим варіант - самостійно управляти власною ГТС. Але, за даних обставин, очевидно, що Уряду України доводиться йти на якийсь компроміс між стратегічним українським інтересом і тактичною вигодою .