Продовження окупації Росією Криму та частини Донбасу, перехід воєнних дій у форму хронічного конфлікту низької інтенсивності, дії Кремля на зовнішньополітичній арені та агресивна риторика російських ЗМІ щодо України створює тло майбутніх виборів. Наявність усіх цих факторів формує у суспільстві подекуди інтуїтивне розуміння того, що російський чинник залишається відчутним у житті країни, а власне Кремль намагається не лише впливати, але й повністю контролювати Україну.
Особливо ж, у контексті неможливості встановлення цього контролю за допомогою збройного сценарію, вагомими стають механізми впливу, які формуються з використанням легальних методів, зокрема під час виборів. Дослідники мали, головним чином, суто практичну мету – виявити механізми впливу з боку Кремля на українські вибори, продемонструвати методи роботи російської сторони в українському політичному та інформаційному полі та показати можливі сценарії розвитку подій.
Зазначене дозволить українському громадянському суспільству та експертному товариству визначити ступені загрози з боку Кремля, дезавуює приховані методи Росії з впливу на Україну та, врешті підвищить моральну стійкість як пересічних українців так і політиків, а результати дослідження можуть бути корисними для відповідних органів державної влади України для забезпечення національної безпеки. Розуміння ж механізмів втручання у виборчій процес передбачає наявність спеціальних знань та досвіду, а також наявності інформації із середовища політичних сил та політичних технологів. Подібні відомості можуть бути отримані лише у результаті експертного опитування оскільки експерти є носіями специфічних та унікальних знань, на відміну від масового опитування у якому навпаки досліджується типовість даних та відбувається їх усереднення.
Отже опитування широкого кола громадян України з використанням усього набору методів масового соціологічного дослідження в даному випадку вбачалося недоречним та призводило до витрачання зайвих ресурсів та часу. Для дослідження були обрані експерти, які є детально обізнаними з виборчою тематикою, питанням національної безпеки України, працюють в інформаційній сфері, а також володіють, тематикою заморожених та керованих конфліктів, знають на практиці реалії російської політики на території колишнього СРСР.
Слід додати, що події останніх п’яти років сформували достатньо широке коло експертів в інших країнах Європи, обізнаних в реаліях України та намагання РФ тримати Україну під контролем. Значною мірою цей інтерес та знання обумовлюється тим фактом, що у таких країнах також відчувається вплив РФ, є свій історичний негативний досвід відносин з Кремлем та, відповідно, уявлення щодо механізмів за допомогою яких він втручається у внутрішні справи інших держав. Їх досвід, як і досвід представників російського протестного руху є таким, що може бути використаним у задекларованих дослідженням цілях. Усього відповіді надали двадцять один український експерт та семеро іноземців (із Білорусі, Молдови, Грузії, Естонії, Латвії, Польщі, Росії).
Експерти відповіли на сім питань. Передбачався виклад експертами думок у письмовому вигляді подібно до довільного інтерв’ю. Усі питання за формою були відкритими задля використання творчого потенціалу експертів, висловлення оригінальної точки зору та послаблення впливу стереотипів. З метою формування атмосфери довіри та апріорі високим фаховим рівнем опитуваних не застосовувалися питання-пастки, непрямі та контрольні питання. На круглому столі 29 листопада в Укрінформі, де презентувалося дослідження учасники опитування, з тих, хто відвідав цей захід, доповнили свої відповіді.
Як тенденцію для переважної більшості експертів, що взяли участь в опитуванні слід позначити ставлення до адекватності сприйняття керівництвом РФ реалій України. Вони говорять про відсутність такої, про перебування Кремля у полоні своїх уявлень про Україну та світ узагалі, іноді зазначається, що це є лише слідуванням загальним настроям населення Росії. У іноземних учасників дослідження ситуація дещо відрізняється. Зрідка зазначається, що у керівництва РФ чудове розуміння ситуації та висококласна аналітика. Але ця думка також не є мейнстрімом, висловлюються також думки, що неадекватність сприйняття обумовлюється небажанням сприймати негативну інформацію, відсутністю демократії та надто вузьким колом людей, що приймають політичні рішення.
Абсолютна більшість опитуваних не розділяє виборчий процес в Україні 2019 року на президентську та парламентську кампанію. Можна говорити про те, що експерти з України та інших країн доволі скептично сприймають перспективи приведення Москвою до влади проросійські орієнтованого президента. Це можна вважати спільною тенденцією як для українських так і іноземних експертів можна. Явна підтримка відверто проросійських кандидатів та політичних сил розглядається як малоймовірна, оскільки у Кремлі врешті-решт з’явилося усвідомлення, що це ускладнить електоральну підтримку для таких кандидатів.
Тарас Чорновіл говорить про те, що в Кремля «вже немає тупої ставки на те, що треба привести до влади свого кандидата. ... Їх (ряд "кандидатів" - ред.) планують на парламентські, а на президентські вибори випускають тільки пограти м’язами і попрацювати», щодо президента, то на цьому посту Москва воліла б бачити не «свого», а «договороздатного».
Володимир Цибулько говорить про те, що РФ намагатиметься вплинути на виборчий процес в Україні у 2019 році, однак головний інтерес Кремля полягає у виборах до Верховної Ради, а не у президентських. «Ставка буде робитися на парламентську більшість, яка не буде впадати в антиєвропейську чи антинатівську риторику, але тихо саботуватиме, наприклад, процес стандартизації з НАТО та багато інших процесів».
Найбільше розбіжностей наше дослідження виявило у сприйнятті експертів можливої реакції світу на інформацію про втручання РФ в українські вибори у 2019 році. Від оцінок, що у черговий буде висловлене занепокоєння до можливого посилення санкцій, які можуть стати критичним для Росії (одна із іноземних оцінок). Спільною рисою у цих діаметрально протилежних оцінках є наголошення на тому, що процес реакції світу є повільним та доволі забюрократизованим.
Тож, у тій чи інший спосіб зазначається, що оскільки головною метою є збереження контролю над Україною у цілому, то Москва одразу почне втручання у парламентські вибори. Якщо говорити про механізми впливу, які застосовуватимуться РФ на вибори 2019 року в Україні та готовність Кремля використати повний набір нелегальних та злочинних методів у разі, якщо результати виборів не вдовольнять його, то тут можна констатувати певну розбіжність у поглядах. Але скоріше тут йдеться про нюанси. Більшість вважає, що у Кремлі є подібна готовність. Також йдеться про такий механізм як дискредитація української влади та політиків як неефективних та корумпованих.
Цікаво, що іноземні учасники дослідження, хоча і не в повному складі, більше уваги приділяють таким можливим механізмам впливу як втручання у електронні системи та інформаційні технології. Крім того, говорячи про методи Кремля під час виборів, експерти зазначають, що необхідною умовою своєї перемоги російське керівництво вбачає хаос. Ось як висловилася Олеся Яхно-Бєлковська: «Росія продовжить працювати на хаос, дестабілізацію, дезорієнтацію українського суспільства чи то інформаційними провокаціями, чи провокаціями реальними, втручаючись у той чи інший процес чи у другому турі виборів».
Так само одностайність проявляється в оцінках цілей, які переслідуються РФ в Україні. Зокрема, зазначається, що мова йде про збереження контролю над Україною. Хоча є й більш радикальні оцінки планів Кремля, які відобразила Ольга Лень: «Судячи усього, РФ зараз працює на руйнування та демонтаж України. Часова перспектива, тут мені здається, що до 2025 року. Вважайте, це той час, який охоплюють наступні каденції парламенті і президентські».
Блогер Кирило Сазонов зазначив, що не українцям варто бути наївними. Кремль агресивно налаштований по відношенню до України. Тому «не варто поводитися як той зайчик, який думає, що якщо він буде добре поводитися – то вовк його не з’їсть». Один із співорганізаторів дослідження та круглого столу Олег Лісний зазначив: «я впевнений, що ми переможемо. А зараз ми повинні не закидати капелюхами ворога і заявляти, що можемо однією лівою перемогти, а тверезо бачити проблемні моменти та дуже прагматично і системно підходити до боротьби».