Історія питання
Процес ратифікації Угоди про асоціацію на рівні національних парламентів країн-членів ЄС проходив досить динамічно і, незважаючи на деякі побоювання щодо можливих «проблемних» для нас країн, майже дійшов до фінішної прямої, якби не одне «але». Нещодавні нововведення щодо проведення консультативних референдумів у Нідерландах та певний збіг обставин, як зазначають деякі голландські колеги, стали перешкодою для логічного тріумфу та набрання Угодою чинності.
Соціологічні опитування прогнозували невтішні результати для України. Були певні сподівання, що явка не перевищить 30 % і референдум визнають таким, що не відбувся. Однак, диво не відбулось. Ми стали першою країною, якій «пощастило» відчути на собі такі новації.
Що далі?
Єврооптимізм інколи допомагає, однак, те що ми бачимо у підсумку, не є визначальним чинником. Наслідки референдуму будуть відчутні і для України, і для Нідерландів, і для всього Європейського Співтовариства. У Брюсселі, мабуть, готувалися до такого сценарію і розробили певну формулу яким чином узгодити весь комплекс питань, пов'язаний з Угодою про асоціацію. Але чи допоможе це в повній мірі запустити повноцінний формат співпраці? Є певні сумніви, тому що у Нідерландах, та й в інших країнах ЄС враховують думку громадськості.
Ще одним важливим фактором, про який рідко згадували, є те, що фактично у Нідерландах вже розпочалась передвиборча кампанія. Парламентські вибори заплановані на 2017 рік, однак перші соціологічні заміри ілюструють певні настрої, які панують у суспільстві. Для партій, особливо тих, які у владі, це є серйозним викликом. Адже можна спрогнозувати, що питання ЄС буде одним з основних у передвиборчих баталіях. Цікаво простежити певний парадокс. Ще досить нещодавно інтерес до ЄС у пересічних мешканців країн-членів був досить слабкий. Можна згадати низьку явку на останніх та передостанніх виборах до Європейського Парламенту. Однак, ситуація швидко змінюється. Виклики та проблеми, які постали перед Європейською спільнотою, особливо в контексті безпеки та міграції, надали праворадикальним та популістичним силам можливість поставити майбутнє Європейського Союзу під сумнів та отримати досить серйозну підтримку серед населення.
Яким чином проєвропейські партії будуть реагувати на такий розвиток подій, ми зможемо спостерігати вже у найближчий час. З впевненістю можна сказати, - найближчі два три-роки будуть визначальними для подальшої долі ЄС.
Хто крайній?
Ще вночі фейсбук «вибухнув» новими хештегами і пошуком крайніх. Людей можна зрозуміти, так як в останній час негативу і так вистачає, а тут ще й «поразка на виїзді». Одні звинувачують голландців, висловлюючи обурення, чому вони не змогли зацінити рівень нашої «кльовості». Адже ми і безліч флеш-мобів організували, і якісні відеозверенння навчилися робити і ствердно повторювали, що ми «одна європейська сім’я». Інші сконцентрувалися на критиці політиків, дипломатів, саме тих, хто відповідає за нашу євроінтеграційну політику. Однак, якщо перечитати коментарі цих самих політиків, які займають посади і прямо відповідають за міжнародку, - таке відчуття, що вони навипередки перекидають провину один на одного. Це ми завжди вміли робити.
Для нас надзвичайно важливо зрозуміти, що ейфорія має властивість закінчуватись. З кожним вояжем у Брюссель все важче і важче переконувати європейських партнерів у нашій «кльовості». У приватних розмовах навіть ті політики, які завжди відстоювали позиції України, відверто кажуть, що їм не вистачає аргументів. Хештеги, акції, флеш-моби, єврооптимісти…. це все добре, це важливо. Однак, цього замало! Без практичної щоденної роботи над власними помилками, без зваженої та реалістичної стратегії на зовнішніх фронтах, без професійних політиків і дипломатів ми приречені на невтішні результати, і не тільки на виїзді, але й у себе вдома.
Робимо висновки, рухаємося далі!