«Гетьман Дорошенко», «Маруся Чурай», «Мотря Кочубеївна», «Іван Мазепа», «Різдво», «Хрещення», «Великдень», «Посвята в гетьмани», «Козак Мамай», «Писанка. Всеношна», «Вірність Україні», «Конотоп», «Зустріч гетьмана Виговського». Ці назви картин говорять самі за себе.
І хто не знає, що він був один із «застрільників» перших нон-конформістських виставок у Москві та Санкт-Петербурзі, міг би подумати, що його українська тема – кон’юнктура, а не свідомий вибір. Біографія Феодосія Гуменюка: народився в селі Рибчинці Вінницької області, вчився у Дніпропетровському художньому училищі та Ленінградському інституті живопису, скульптури і архітектури ім. І. Ю. Рєпіна, з 1971 по 1975. З 1988 по 1992 роки жив із родиною і працював у Ленінграді, викладав у Вищому художньо-промисловому училищі ім. В.Мухіної, інженерно-будівельному інституті, працював на худкомбінаті. В кінці 1970-х – на початку 1980-х жив у Дніпропетровську, у 1992 році повернувся в Україну. Роботи Гуменюка дуже добре сприймали земляки-українці на персональних виставках в Торонто і Нью-Йорку.
Художник зізнавався в інтерв’ю, що захоплення авангардом пережив ще в 1960-ті роки. Під впливом Філонова писав акварелі «під Філонова», але захоплення українською темою – в ленінградській бібліотеці імені Салтикова-Щедріна він прочитав історію запорозького козацтва Д.Яворницького, «Історію русів», усього Грушевського, проштудіював підшивки «Киевской старины». Це привело в інші стилі - бароко, візантинізм, бойчукізм, традиції парсуни, і зрештою сплавилося у власний стиль, впізнаваний і оригінальний.
З 1993 року Феодосій Гуменюк працює у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, очолює навчально-творчу майстерню історичного живопису. Захоплюється тенісом.