ГоловнаБлогиБлог Антоніни Дешко

Наглядові ради держбанків: постанова без закону? Правова колізія

На сайті Кабінету Міністрів України було оприлюднено прийняту ще 11 лютого постанову «Про затвердження Порядку обрання членів наглядових рад державних банків» (№97).

Фото: Андрей Степаненко

Цим Порядком визначається механізм відбору членів наглядових рад державних банків, а також вимоги до претендентів. До складу наглядових рад входитиме по 7 осіб. При цьому, відбір претендентів на зайняття посад членів наглядових рад державних банків планується здійснювати міжнародною компанією з добору персоналу, що має не менш як десятирічний досвід надання послуг з добору керівного складу провідних світових банків. Для визначення претендентів на посади членів наглядової ради із числа кандидатур, відібраних компанією з добору персоналу, Мінфіном утворюється конкурсна комісія, до складу якої входитимуть по три особи від Президента та Кабінету Міністрів. Міністр фінансів на підставі рішення комісії вноситиме на погодження Кабінету Міністрів кандидатури претендентів на посаду членів наглядової ради.

На перший погляд, все зрозуміло. І прозорий конкурс, і члени наглядових рад будуть компетентними, незалежними та добропорядними.

Але, є кілька цікавих «але». Наприклад, цей Порядок затверджено відповідно до статті 7 Закону «Про банки і банківську діяльність» і постанова набирає чинності з дня набрання чинності Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей управління державними банками».

Але, згаданий закон… ще не ухвалено! І яким буде його остаточна редакція – сьогодні не відомо.

Тому, поки що всі питання регламентується статтею 7 чинного Закону «Про банки і банківську діяльність». А там вказано, що до складу наглядових рад державних банків призначають по п’ять осіб Президент України, Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України – тобто 15.

У статті 7 також поки що не надано Кабінету Міністрів повноважень щодо визначення порядку конкурсного відбору претендентів до наглядових рад державних банків, як і не визначено положень щодо ринкової винагороди членів наглядової ради, неможливості одночасного перебування особи на державній службі і в наглядовій раді, тощо. Це по-перше.

По-друге, а чому лише закордонна компанія здійснює відбір – своїх немає? Чи Мінфін або ж конкурсна комісія не може самостійно оголосити конкурс, а потім ця ж комісія проаналізує «резюме» кандидатів і здійснить відбір?

І нарешті, в-третє, порядком серед критеріїв, визначено два цікаві: член наглядової ради не входить до складу наглядової ради системно-важливого банку (крім іншого банку, в якому державі належить не менш як 50 відсотків акцій) та не входить до іншого органу управління, комітету, не є радником системно важливого банку. Але ж у нас нещодавно Національний банк визначив системно важливими аж три банки – «Приватбанк», «Ощадбанк» та «Укрексімбанк». Тобто, головне не мати відношення до «Приватбанку»! Чи може НБУ поміняє критерії визначення системно важливих банків?

В цілому, вказаний Порядок викликає багато запитань. «Ноги» цієї постанови ростуть із Засад стратегічного реформування державного банківського сектору, які було презентовано, але так на сьогодні нічим і не затверджено. Наприклад, базові принципи, які було покладено до Порядку, встановлено в пункті 70 цих Засад.

Водночас, якось дуже дивно виглядає, що підзаконні акти приймаються до того часу, як прийнято відповідні закони. Адже Конституція України чітко вказує, що «Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України». І якщо Законом будуть встановлено інші норми, то чи не виявиться, що уряд «побіг попереду паровоза»?

Антоніна Дешко Антоніна Дешко , Експерт з питань фінансової політики Інституту суспільно-економічних досліджень
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram