ГоловнаБлогиБлог Антона Симковича

Велопатруль – міліція з народом? Видимість реформ і реформа видимості

Дивно, що вся країна обговорювала новий патрульний автомобіль ім. Авакова, але про патрульних не велосипедах не чути. І тут питання не тільки в екологічному транспорті, а у видимій і безбар'єрній присутності правоохоронців у громаді, у їхній прямій взаємодії і довірі. "Штаб закрыт, все ушли на фронт", тобто з кабінетів у народ – ось важливий елемент успішної патрульної служби.

Фото: Надано автором

Реформи повинні бути видимими й відчутними. Тому реформа патрульної служби важлива, хоч і є верхівкою айсбергу того, що повинно було бути зроблено в МВС ще рік тому (від створення незалежного інспекторату з контролю правоохоронців і мобільних груп з відвідування місць тимчасового затримання до зміни відомчої освіти, включно з Академією МВС). Реформи хоч нема, але потрібні зміни де-не-де відбуваються. До того ж, існує амбітна, хоча і розтягнута на роки, стратегія змін. Відсутність профосвіти і всеохоплюючих та швидких змін Аваков й Геращенко компенсують своєю медіаприсутністю і відданим фан-клубом -- і це теж важливо (без сарказму!), оскільки зміни повинні бути сприйняті громадянами, навіть якщо це відбувається у формі захоплення красномовністю і медіаактивністю очільника правоохоронного відомства.

Так ось, дивно, що вся країна обговорювала дизайн візерунків на новому патрульному автомобілі, але про патрульних не велосипедах не чути, зразка двоколісного для стражів порядку я не бачив (цікаво, що навіть про мотоцикли для них мова не йде).

Річ у тім, що в демократичних країнах давно переходять від квазівійськового патрулювання (поліцейщини) до роботи правоохоронців із населенням, де важливими є взаємодія і довіра між громадою і правоохоронцями (квазісоціальна робота). Так ось, ця довіра і взаємодія неможливі без (1) щоденного контакту правоохоронців і населення та (2) віддзеркалення і розуміння місцевого населення правоохоронцями (останнє, для прикладу, у контексті Ужгорода передбачає у т.ч. і наявність патрульних-ромів та угорськомовних правоохоронців, а також відповідний відсоток жінок у новій службі). Обивателю це, можливо, видаватиметься ліберальщиною чи дурницею, але кримінологія вказує на ефективність саме такої моделі у забезпечені громадського порядку. 

Часто однією з причин бунтів та інших проблем в окремих містах у США, Франції, інших країнах є саме оцей фасад неприступності поліцейських, відсутність контактів і взаємодовіри (і як наслідок - "презумпція винуватості" окремих груп населення, особливо расово і класово обумовлена). Приміром, реформа поліції у Нью-Йорку й інших юрисдикціях важливим принципом мала "поліція з народу і з народом" і призвела до зниження злочинності й збільшення довіри населення до своїх правоохоронців (що, у т.ч., сприяє попередженню і розкриттю злочинів).

Щоденний контакт передбачає видиму присутність правоохоронців (у нас їх, чогось, вирішили без обговорення назвати поліцейськими, хоча можна й українську назву дати). Яскраве авто – це прекрасно, але більш важлива фізична присутність правоохоронців у громаді, на вулицях, їхня повсякчасна видимість і доступність. "Штаб закрыт, все ушли на фронт", тобто з кабінетів у народ – ось важливий елемент успішної патрульної служби. Патрульні повинні бути на вулицях, спілкуватися з населенням – і реагувати.

Ось банальна ситуація: типовим у центрі Ужгорода є сценарій, коли за відмову "пожертвувати" людина, що жебрає, може на тебе і плюнути. Бідність чи етнічність не є апріорі індульгенцією, але в таких ситуаціях правопорушники притягуються до відповідальності вкрай рідко. Не жорсткість чи жорстокість покарання, а його невідворотність зменшує правопорушення. Досі наші міліціонери зазвичай ігнорували адмінпорушення такого типу, оскільки або правоохоронців поруч нема, або для них то "багато мороки", та й хабар не отримаєш – інша справа, коли зупиняєш авто і тримаєш в руках чиїсь документи.

Зрозуміло, на кожному кроці патрульного не виставиш, тому по всьому світу, від Шотландії до Мексики, від Канади (у теплу пору року) до Бразилії, у центральних частинах міста неодмінно бачиш правоохоронців на велосипедах. Дослідження показують, що за годину людино-контакт патрульних на велосипедах у середньому 22.8 проти 10.5 патрульних на автомобілях. І це окрім очевидних додаткових переваг: підтримання правоохоронців у тонусі, пропаганда серед населення екологічно нешкідливого методу пересування, економія коштів. Сподіваюсь, що ці "буржуйські забаганки" з'являться і в Україні. Навіть форма патрульного-велосипедиста дешевша за те, що наразі Згуладзе й Аваков пропонують українським платникам податків.

Антон Симкович Антон Симкович , Кримінолог, соціолог
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram