Андрюс Кубілюс, супроводжуючи свою доповідь слайдами зі статистичними даними, висловив впевненість в майбутньому успіху України, але для цього потрібен час та серйозні зусилля. Найбільша поразка Путіна буде тоді, коли Україна продемонструє успішні реформи, на чому і потрібно сконцентруватись, і на думку пана Кубілюса в України є значний кадровий потенціал.
Андрюс Кубілюс провів паралель з ситуацією в Литві на початку 90-х: “Реформи починаються, коли падають пам'ятники Леніна”, а сучасна Верховна Рада нагадує литовський парламент 91-92 років. Після наступних виборів прийдуть до влади інші сили, але головне, щоб зберігся основний курс, щоб вже не було питання вибору між Брюселем чи Москвою, а лише між правими, право-центристськими та лівоцентристськими силами.
У своїй репліці я висловив впевненість, що так і буде, бо суспільство все більше розуміє, що комуністи та “Опозиційний блок” - це не опозиція, це 5-та колона Росії, і підтримка їх зменшуватиметься з кожними виборами. Натомість чому не існує в Україні лівих сил, і немає потреби в їх створенні, це тому що ліву риторику (в економічному плані) використовують і Батьківщина, і Радикальна партія і Свобода, ці сили і можна назвати зараз опозиційними.
Також у виступі я не міг не зачепити і негативних тем, наприклад таких, що зараз політв'язнів більше, ніж в часи Януковича (навів приклад “вбивць” Бузини), що суспільство очікувало швидших реформ та покарання корупнціонерам і злочинцям, які втекли або знайшли різні механізми уникнення покарання, що міжнародна підтримка (це не стосується Литви) мала би бути більшою, і що в суспільстві є обурення спробами провести Конституційні зміни під диктовку зовнішніх сил.
На моє питання прохання розказати трохи більше про виборчу систему Литви пан Кубілюс порадив не витрачати багато часу на дискусії щодо виборчої системи, а сконцентруватись на реформах. Вже після офіційної частини я додав, що українським політикам та експертам (наприклад, на зустрічі було двоє депутатів від Самопомочі) якраз цікавим і повчальним був би досвід партії “Союз Вітчизни – Литовські Християнські Демократи”, лідером якої тривалий час був пан Кубілюс (зараз – Габріеліус Ландсбергіс). Наприклад зараз, коли до виборів ще рік часу, партія проводить внутрішньопартійні праймеріз, всі бажаючі члени партії можуть балотуватись, діє система реальних відкритих списків, в партії присутня ідеологія, корпоративна культура та традиції.
Андрюс Кубілюс був Прем'єр-міністром в часи економічних криз, що збігалось також з ювілеєм незалежності Литви (2000, 2010). Отже жартома пан Кубілюс сказав: - Що ж буде ближче до 2020? - Нова криза, новий ювілей незалежності та новий Прем'єр Кубілюс?