Корисність державного апарату: тижневий аналітичний огляд №29 (77)

Міністерство фінансів цього тижня створило, ймовірно, найбільш вагому для країни та її розвитку інформаційну подію. У розпал літа, задовго до розгляду безпосередньо в стінах Парламенту, міністерство оприлюднило для опрацювання та обговорення проект закону про внесення змін до Податкового кодексу України.

Фото: apostrophe.com.ua/Владислав Содель

Відразу варто зазначити: шукати в цьому документі те, про що зазвичай звикли говорити засоби масової інформації, фахівці та експерти (як посередні, так і не дуже), а саме розміри ставок основних податків — не варто.

Його основною метою є спрощення порядку ведення бізнесу, адміністрування та унормування відносин сервісної служби та платників податків. Зазначені зміни, цілком вірогідно, у наступному році покращать позицію України в рейтингу Doing bussines.

Загалом, цей тижневий огляд фактично повністю буде присвячений цьому документу, оскільки питання, які вирішуються в ньому, на ряду з тим, що покликані покращити стан адміністрування та втручання ДФС в діяльність платників податків, містять в собі ряд суперечливих положень. Крім того, законопроект має і норми, які зроблять сумнівною його життєздатність ще на стадії прийняття.

Протистояння між Мінфіном та ДФС стало барвистим інфоприводом менше місяця тому, коли на підставі листа Мінфіну про проведення перевірки підстав для відшкодування ПДВ, ДФС фактично на місяць взагалі заморозило зазначений процес, не надавши відповідних реєстрів Казначейству. Тоді мова йшла про те, що голова ДФС Насіров такими діями демонстрував Данилюку «хто в питанні відшкодування та взагалі у фіскальному домі господар». Цього ж разу, за умови прийняття зазначених змін, протистояння продемонструвало, що міністр все ж стратегічно сильніший за голову фіскальної служби.

На цьому перейдемо до аналізу запропонованих змін.

Отже, кодекс пропонується доповнити статтею 192, яка фактично визначає функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики (Мінфін) у частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики по відношенню до контролюючих органів (ДФС), до яких віднесено:

— загальне керівництво, контроль, моніторинг та координація діяльності;

— затвердження процедури, регламентів, порядку, інструкцій, положень, методичних рекомендацій контролюючим органам, форм розрахунків, звітів, декларацій та будь-яких інших нормативно-правових та/або відомчих актів з питань, що належать до компетенції контролюючих органів;

— прогнозування, аналіз надходження податків, зборів, платежів, джерел податкових надходжень, вивчає впливу макроекономічних показників, законодавства, угод про вступ до міжнародних організацій, інших міжнародних договорів України на надходження, надання пропозицій щодо збільшення обсягу та зменшення втрат бюджету, тощо.

Розподіл повноважень всередині самої ДФС фактично передбачає, що державні податкові інспекції виконуватимуть виключно сервісні функції, а контролюючі органи (центральний та територіальні органи ДФС), матимуть право здійснювати щоденне оброблення даних та інформації електронного кабінету, прийняття, обробку та аналіз письмових документів та даних платників податків, необхідних для виконання покладених на них функцій із адміністрування податків, зборів, реалізації, реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства.

Для того, щоб максимально дистанціювати та обмежити необхідність контакту платника податку з сервісним чи контролюючим органом ДФС, проект пропонує запровадити спеціальний інструмент — електронний кабінет платника податку (персональне автоматизоване робоче місце платника податків, робота в якому здійснюється через мережу Інтернет у режимі реального часу без використання спеціально встановленого клієнтського застосування).

Починаючи з дня, наступного за днем електронної ідентифікації платника податків в електронному кабінеті, взаємодія контролюючого органу з платником податків, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв’язку, здійснюється через електронний кабінет (форма взаємодії не безальтернативна, її визначає сам платник).

Електронний кабінет забезпечує платникам податків наступні можливості:

— перегляд в режимі реального часу інформації стосовно платника податків, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв'язку з обліком платників податків та адмініструванням податків, зборів, митних платежів, здійснення податкового контролю, в тому числі, але не обмежуючись…, а також одержання такої інформації у вигляді письмового документу, який формується автоматизовано із накладенням електронного підпису посадової особи та печатки контролюючого органу;

— проведення звірки розрахунків платників податків з державним та місцевими бюджетами, а також одержання письмового документу, що підтверджує стан таких розрахунків, який формується автоматизовано;

— управління сумами помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань;

— заповнення, перевірка та подання податкових декларацій, звітності до контролюючого органу;

— реєстрація податкових та акцизних накладних;

— доступ платників податків до системи електронного адміністрування податку на додану вартість, перевірки та підтвердження податкових накладних, складених платником податку чи його контрагентами за вчиненими між ними правочинами, для цілей формування податкового кредиту;

— інформування платників податків щодо призначення, ходу та результатів його перевірок, отримання наказу про призначення, акту або довідки, яким оформлені їх результати;

— забезпечення можливості адміністративного оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, у тому числі подання заперечень на акт або довідку, скарги на податкове повідомлення-рішення;

— інформування щодо статусу контрагентів за публічно доступними даними, у тому числі про прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;

— подання звернень та інших документів на отримання ліцензій, дозволів на поміщення товарів у митні режими, дозволів на провадження митної брокерської діяльності, для отримання статусу уповноваженого економічного оператора, тощо.

Порядок функціонування електронного кабінету визначається Мінфіном, а технічним адміністратором стане визначене ним державне підприємство.

Критикувати чи відноситись скептично до цієї частини реформи доволі складно. Основні недоліки при впровадженні, зрозуміло, будуть пов’язані з масою технічних недопрацювань, однак вони будуть усунуті з часом, а от необхідність в контакті з органами фіскальної служби буде вже значно меншою. Більше того, по мірі наповнення кабінету додатковими базами даних та інформацією, цілком вірогідно, що отримання адміністративних послуг буде спрощено. Це прогресивний крок, який у першу чергу піде на користь бізнесу.

У питаннях перевірок важливі зміни запропоновано внести до ст. 77 Податкового кодексу України, який, на ряду з інформацією в електронному кабінеті, є важливим для забезпечення прозорості діяльності ДФС. Так, план-графік перевірок оприлюднюється на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо пригадати нещодавні інтерв’ю голови ДФС Романа Насірова (зокрема в програмі «Лівий берег» із Сонею Кошкіною), останній, на питання щодо підписаних ним угод про розстрочення чи відстрочення податкових зобов’язань, зокрема і компаніями, які пов’язували із скандальним розшукуваним сьогодні нардепом Онищенком, відповідав, що підписує їх десятками, тому пригадати умови та деталі не може. Що ж, Данилюк допоміг Насірову і в цьому питанні.

У запропонованих змінах відбувся розподіл відповідальності в цьому питанні між Мінфіном та ДФС. Стаття 100.9 передбачає, що рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/ або більше бюджетних років, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, тобто Мінфіном. Відповідні рішення щороку оприлюднюватимуться ДФС. Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу встановлюватиметься Міністерством. Відповідної норми до цього моменту в кодексі не існувало.

Міністерство фінансів, так само як і Мінсоцполітики, стурбоване дефіцитом Пенсійного фонду та станом офіційної зайнятості громадян. Ясна річ, що від цього, в першу чергу, страждають показники Державного бюджету. Судіть самі, особа, працюючи неофіційно, бюджет не наповнює, при цьому вона може отримувати допомогу по безробіттю, субсидії, а згодом і мінімальну пенсію. Тобто не наповнюючи бюджет, кошти з нього вона отримає. Логіка в цьому є, не можна хотіти жити в процвітаючій країні, при цьому не віддавати їй протягом життя частину своїх доходів.

Наведу статистику, озвучену Міністром Ревою в інтерв’ю «Главкому»: «От у нас 26 мільйонів людей працездатного віку. Зайнятих – 16 мільйонів. Безробітних офіційно 1 мільйон 700 тисяч, ну, до двох. Загалом — 18 мільйонів. А де ще 8 мільйонів? Ніхто не знає. І це ще не все. Пенсіонерів — 12,5 мільйонів. Із 16 мільйонів людей, які працюють, ЄСВ платять тільки 10 мільйонів. 6 мільйонів із тих, хто офіційно працює, не платить. І де ці 6 мільйонів – я не знаю. Це пільги по сплаті ЄСВ. Бо в нашій країні завжди є хтось «рівніший» за інших. Далі з тих 10 мільйонів, що платять, 4 мільйони платять ЄСВ з мінімальної зарплати! Отже, 6 мільйонів людей, які платять повну вартість, утримують 12,5 мільйонів пенсіонерів. У Польщі при такій самій демографії, 22 (!) мільйони платників ЄСВ. Треба дивуватись, що в них пенсія отака, а в нас отака?»

Що запропонував Мінфін в проекті змін до ПК? Фактично він створив нову форму легалізованого платника податку, а саме — самозайняту особу без реєстрації підприємцем.

Що мається на увазі? Якщо Ви як фізична особа здійснюєте певні види діяльності (перелік наведено далі), не маєте найманих працівників, отримуєте дохід не більше 250 розмірів мінімальних зарплат на рік — можете зареєструватись платником податків, ставши на облік в контролюючому органі за місцем проживання, як особа, яка здійснює індивідуальну діяльність. Для цього достатньо подати письмову заяву із зазначенням дати початку діяльності, періоду її провадження та обраного виду діяльності до органу місцевого самоврядування, або до ДФС.

До переваг такої форми однозначно слід віднести те, що вона не вимагає від платника податку ведення обліку доходів і витрат, пов’язаних із провадженням обраного ними виду індивідуальної діяльності. Тільки за наслідками звітного (податкового) року потрібно подати річну податкову декларацію та вказати в ній фактичну суму доходу, отриманого від здійснення обраного виду діяльності.

Податкове навантаження є фіксованим і становить 10 % від розміру мінімальної заробітної плати, однак сплачується авансом, виходячи із особистого розрахунку очікуваного місячного, квартального чи річного доходу. Сплачений надлишок не повертається.

Тобто, для того, щоб легалізувати максимально допустимий для цього виду платника податків дохід в розмірі понад 380 тис грн (з 01.12.16), потрібно буде сплатити до бюджету 1860 грн на рік (1550 грн х 0,1 х 12). Дешевшого способу легалізувати доходи на сьогодні в Україні не існує. А легалізувати його доведеться. Коли відбудеться нульове декларування доходів фізичних осіб, заплановане на 2017 рік, і почне функціонувати контроль оподаткування за видатковим методом, джерела витрат потрібно буде пояснювати, інакше суми штрафів будуть значно вищі.

Втім це питання майбутнього, про яке, притаманно, українці думають тоді, коли Воно вже наступає. А не наперед. Власне кажучи, для тих, хто не вірить у невідворотне майбутнє нульової декларації та співставлення доходів та видатків, сьогодні причин скористатись наданою Мінфіном можливістю не так багато. Навіщо взагалі легалізуватись? Навіщо платити державі взагалі хоч щось? З огляду на це, ймовірно, ця норма скоріше розрахована на перспективу середньострокову (3-5 років), а не на те, що вона стане масово популярною вже у наступному році.

На кого ця норма поширюватиметься? Відповідь на це питання розкривається у ст. 177-1 ПКУ: право здійснювати таку діяльність зі сплатою встановленого податку на доходи фізичних осіб у фіксованому розмірі мають особи, які займаються роздрібною торгівлею та надають побутові послуги населенню. Під побутовими послугами населенню, які надаються фізичними особами, що здійснюють індивідуальну діяльність, розуміються такі види послуг, що надаються іншим фізичним особам за їх індивідуальним замовленням: послуги з ремонту взуття, одягу та побутових текстильних, трикотажних виробів; із ремонту та реставрації килимів та килимових виробів; шкіряних, галантерейних та дорожніх виробів; ремонту, реставрації та поновлення меблів; ремонту автомобілів, мотоциклів, моторолерів, і мопедів, велосипедів та інших автотранспортних засобів за індивідуальним замовленням; ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури; ремонту електропобутової техніки та інших побутових та офісних приладів; ремонту годинників; технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів; ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів; прання та прасування білизни та інших текстильних виробів; перукарські та косметологічні послуги, послуги з манікюру та педикюру, татуювання; послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством; послуги домашньої прислуги, гувернера, репетитора, догляд за хворими або немічними особами; послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням (якщо пригадуєте, близько року тому ще Яценюк збирався узаконити роботу домашніх робітників та робітниць, утім, як і багато з того, що обіцяв його уряд, намір залишився тільки наміром); груминг; зайняття традиційними народними промислами.

Норма позитивна, однак, як і минулорічне зниження ЄСВ, впровадженою у життя вона стане тільки тоді, коли фіскальна культура і розуміння нації загалом буде на значно вищому рівні. А отже не сьогодні, і не завтра.

Ще одна зміна, яка, ймовірно, буде «сприйнята в штики» фракцією «Відродження», яка, власне кажучи, її і проштовхувала, а відтак ризикує наштовхнутись заблокування процесу прийняття проекту в цілому — норма, яка стосується Реєстрів повернення сум бюджетного відшкодування.

На сьогодні, відповідно до ст. 200.7.1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику (ДФС), формує та веде 2 реєстри. Перший — Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19. Критеріями, одночасна відповідність яким є підставою для внесення заяви про повернення суми бюджетного відшкодування такого платника до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, є: не перебувають у судових процедурах банкрутства; щодо особи не внесено записів про відсутність підтвердження відомостей; відсутність за місцезнаходженням; наявність необоротних активів, залишкова балансова вартість яких перевищує у три рази суму податку, заявлену до відшкодування, або отримали терміном на один рік від банківської установи фінансову гарантію, що діє з дня подачі відповідної заявки про повернення суми бюджетного відшкодування , а також здійснюють операції з вивезення товарів з митної території України у митному режимі експорту, питома вага яких сукупно становить не менше 40 % загального обсягу поставок);

Другий — Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Так ось, ця деструктивна практика розподілу експортерів за двома реєстрами, так званим «автоматом» та не зовсім, відповідно до запропонованих Мінфіном змін буде ліквідована, від моменту набрання чинності змін до ПК України, в Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, формує та веде єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Більше того, протягом 5-ти робочих днів із дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» ДФС зобов’язана сформувати Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування до відповідних, раніше діючих двох реєстрів.

Тепер перейдемо до перехідних положень, які покликані стимулювати модернізацію виробництва та взагалі пожвавити інвестиційний клімат всередині країни. Стосуються вони окремих аспектів сплати податку на прибуток.

Передбачається, що платники податку на прибуток у період до 31 грудня 2021 року при розрахунку амортизації основних засобів можуть застосовувати прискорену амортизацію, починаючи з 1 січня 2017 року за щорічною ставкою у 20 %.

Така можливість з’являється, за сукупності наступних умов:

а) власні основні засоби відносяться до груп 3 – 8, 16 (група 3 - будівлі споруди, передавальні пристрої; група 4 - машини та обладнання; група 5 - транспортні засоби; група 6 - інструменти, прилади, інвентар, меблі; група 7 – тварини; група 8 - багаторічні насадження; група 16 - довгострокові біологічні активи);

б) мінімальний строк корисного використання таких основних засобів складає не менше чотирьох років;

і найважливіше:

в) основні засоби введені в експлуатацію платником податків в межах одного з податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року.

Якщо ж ці основні засоби не використовуються у власній господарській діяльності, чи, припустимо, надаються в оренду, або були реалізовані до закінчення чотирирічного періоду з дати введення його в експлуатацію — платник податку зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації за ставкою 20 %, яка ним застосовувалась до цього.

У випадку проведення реорганізації чи виділу право на застосування прискореної амортизації переходить до правонаступника(-ів) відповідно до частки капітальних інвестицій, що отримані ними.

Тобто, як можна зауважити, ціль цього нововведення полягає саме в тому, щоб вкладаючи кошти в основні засоби підприємства бізнес планував його функціонування хоча б на середньострокову перспективу в чотири роки, на який і надається відповідна можливість.

Крім цього, створюється можливість для ряду підприємств переходити на ставку податку на прибуток в розмірі 0 %, за умови настання декількох одночасних критеріїв. Таких як: на період до 31 грудня 2021 року застосовується ставка 0 % для платників податку на прибуток, у яких річний дохід за останній річний звітний період не перевищує 3 млн грн, а розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників не менший, ніж дві мінімальні заробітні плати.

Додаткові обов’язкові критерії для таких підприємств:

1. Вони можуть бути утвореними в установленому законом порядку після 1 січня 2017 року.

2. Якщо мова йде про функціонуючі, то у них протягом трьох послідовних попередніх років щорічний обсяг доходів має бути задекларованим у сумі, що не перевищує 3 млн грн, а середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду має не перевищувати 20 осіб.

3. Можуть бути і такі, що зареєстровані платниками єдиного податку до 1 січня 2017 року. та у яких за останній календарний рік обсяг виручки становив до 3 млн грн, а та середньооблікова кількість працівників — до 50 осіб.

Ці обмеження не поширюється на суб'єктів господарювання, які:

1) утворені після 1 січня 2017 року шляхом реорганізації, приватизації та корпоратизації;

2) здійснюють діяльність у сфері розваг, виробництва, оптового продажу, експорту, імпорту підакцизних товарів, пально-мастильних матеріалів, видобутку, серійного виробництва дорогоцінних металів і каміння; здійснюють фінансову та страхову діяльність чи діяльність з обміну валют; видобутку та реалізації корисних копалин, операції з нерухомим майном; діяльність з організації торгів виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату, охоронну діяльність, зовнішньоекономічну діяльність, виробництво продукції на давальницькій сировині; у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, у сферах права та бухгалтерського обліку, оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;

Власне, що вбачається із зазначеного пункту? Мінфін розраховує преференцією у вигляді нульової ставки податку на прибуток, вивести з тіні та стимулювати невеликі підприємства легалізувати і власний дохід, як суб’єктів господарювання безпосередньо, так їх найманих працівників.

Про це свідчать суб’єктні вимоги, яким повинен відповідати платник, який функціонує, так і можливість створення в 2017 році нового суб’єкту господарювання, продемонструвати протягом першого року його функціонування необхідні фінансові показники та в подальшому до принаймні 2021 року не сплачувати податок на прибуток, при цьому не зменшуючи показники діяльності.

Обіг до 3 млн грн, якраз непогано корелюється з підприємцями за 3-ю групою оподаткування.

Можливо, це один із механізмів, який в подальшому приведе до ліквідації спрощенців, як таких, або ж до зменшення граничного обсягу їх доходу в межах якого справляється єдиний податок.

Ще один елемент запропонованих змін до Податкового кодексу стосується зони проведення АТО. Усі про нього зазначають, однак не розкривають суті, мабуть тому, що в пояснювальній записці про це деталі не наводяться, а самим розбиратись складно.

Насправді, в даному випадку мова йде не про той особливий режим оподаткування, який передбачений Законом України «Про особливий статус зазначених областей». Тут скоріше вбачається прагнення Мінфіну ліквідувати можливість «хоронити» податковий кредит в «податкових ямах» на непідконтрольних територіях, хоча норма дещо запізніла, років на 2 щонайменше, втім, не зайва.

Так, в проекті зазначається, що на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживанням) яких станом на 14 квітня 2014 року була територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови ВР «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької областей тимчасово окупованими територіями» і які на день набрання чинності цих змін не змінили своє місцезнаходження:

— зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені;

— зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.

Податкова інформація про суми податкового боргу зберігається та опрацьовується в окремому позабалансовому порядку.

Норми цього підпункту не застосовуються з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою-платником податків і переселення, та з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи.

На період проведення антитерористичної операції справляння податку на додану вартість здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

1) Не здійснюється реєстрація платниками податку на додану вартість осіб, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія.

2) Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія відбувається за наступних умов :

— у разі неподання протягом одного податкового місяця декларації з податку на додану вартість та/або подання такої декларації, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів;

— у разі реєстрації платником податку протягом одного звітного (податкового) періоду податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо за такий період платником не було подано податкової декларації з податку на додану вартість та/або не було проведено розрахунків з бюджетом.

Для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є окремі території проведення антитерористичної операції, інші, ніж тимчасово окупована територія (маються на увазі окремі території проведення АТО, на яких, починаючи з 14 квітня 2014 року, проводилася або проводиться антитерористична операція, які не є тимчасово окупованими територіями) анулювання проводиться за наступних підстав:

— неподання протягом трьох податкових місяців контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подання такої декларації, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів;

— у разі реєстрації протягом трьох податкових місяців податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо за такий період не подано податкової декларації та/або не проведено розрахунків з бюджетом.

Такі податкові накладні не є підставою для включення сум податку, зазначених в них до складу податкового кредиту покупців. Сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування сформований на підставі таких податкових накладних, підлягають зменшенню на суму податку, зазначену в них, на підставі узгодженого податкового повідомлення-рішення.

Далі, до закінчення періоду проведення АТО не здійснюватиметься бюджетне відшкодування ПДВ, у тому числі повернення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ і повернення помилково або надміру зарахованих коштів платникам податку, місцезнаходженням, та/або місцем ведення господарської діяльності яких є тимчасово окупована територія чи окремі території проведення антитерористичної операції.

Суми податку на додану вартість, які відповідно до цього пункту не відшкодовувались платникам податку, підлягають бюджетному відшкодуванню у розмірі узгодженої контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами документальної перевірки.

Суми помилково або надміру зарахованих до бюджетів коштів, які відповідно до цього пункту не повертались, підлягають поверненню після закінчення періоду проведення АТО у загальновстановленому порядку.

Особливий порядок стосується виробників підакцизних товарів. Так, їм забороняється (щодо алкогольних напоїв і тютюнових виробів, які виробляються на тимчасово окупованій території) замовляти марки акцизного податку для маркування таких виробів, які виробляються на цій території, а також ввозити цю продукцію на іншу територію України, ніж тимчасово окупована територія.

Особливий порядок стосується і сплати податку на нерухомість. Так нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що розташовані на тимчасово окупованій території, не є об’єктами оподаткування на період з 1 січня 2016 року до 31 грудня року, в якому закінчено проведення антитерористичної операції. Аналогічне правило стосується і майна відмінного від земельної ділянки, що розташовані на окремих територіях проведення АТО відмінних, ніж тимчасово окупована та які постраждали внаслідок бойових дій і непридатні для використання, визнані такими рішенням органів місцевого самоврядування або органів місцевої влади.

Нараховані та сплачені за 2016 рік суми податку на нерухоме майно, вважаються переплатою та зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Щодо земельних ділянок, то земельний податок не нараховується та не сплачується на ті земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території у звітному періоді з 1 січня 2017 року до 31 грудня року, в якому закінчено проведення антитерористичної операції.

На період проведення АТО не нараховується та не сплачується орендна плата за земельні ділянки державної/комунальної власності, розташовані на тимчасово окупованій території.

Відверто кажучи, в даному випадку зазначений розділ також потрібно вважати прогресивним.

Зупинимось хоча б на підакцизних товарах. Всі ми захоплено читали про те, як цілі конвої вантажівок з продукцією, зокрема цигарками, виробленими на території АТО перетинали Україну та в подальшому експортувались, хоча доцільніше використати термін незаконно, без митного оформлення перетинали кордон України у напрямку країн ЄС.

На сьогодні, така продукція буде поза законом, принаймні у випадку зупинення таких вантажів, акцизних марок на них бути не повинно, і це вірно, оскільки проконтролювати ні обсяг виробництва, ні збуту такого товару неможливо, за фактом, що створює передумови для бюджетних втрат.

Якщо ж говорити про анулювання свідоцтв платників ПДВ, то дійсно, раніше мала місце практика реєстрації податкових накладних суб’єктами господарювання місцем знаходження яких була територія АТО чи інша відмінні територія, де можливості здійснювати контрольні функції, м’яко кажучи були обмежені, ці накладні давали можливість підприємствам реального сектору економіки формувати податковий кредит, а в подальшому, те підприємство, у якого виникли податкові зобов’язання, або ж не звітувало, або ж не сплачувало за фактом відповідну суму, чим завдавало збитки бюджету, а можливості фіскалів були обмежені. Звісно можна було припинити прийняття електронних накладних, однак іноді це не робилось через всім очевидні причини, причини, які давно та міцно залягали в глибинах усієї системи фіскальних органів. Те ж саме стосується і питань відшкодування ПДВ, чи повернення надмірно сплачених чи авансових платежів з загальнодержавних податків, на моменті, повноцінно проконтролювати діяльність заявників, перевірити законність підстав для таких операцій, об’єктивно неможливо, крім того, хто та що фінансуватиметься в подальшому за рахунок повернутих з бюджету коштів, теж впевненості немає, що вони підуть на користь Українському підприємництву, бізнесу чи економіці. Як наслідок прийнято розумне рішення, — завершиться АТО, територія стане підконтрольною, суб’єкти господарювання юрисдикційно повернуться під дію українського законодавства та до сфери відання контролюючих органів, тоді суми після відповідних, повноцінних перевірок будуть повернуті.

Окремі зміни:

Положення ст. 213.3. Операції з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування, пропонується доповнити п.п.13 відповідно до якого ввезення на митну територію України неферментованої (не переробленої) тютюнової сировини тютюново-ферментаційними заводами, які здійснюють реалізацію ферментованої (переробленої) тютюнової сировини виробникам тютюнових виробів або на експорт; реалізація тютюнової сировини тютюново-ферментаційним заводам особами, які виробляють тютюнову сировину на митній території України; реалізація ферментованої (переробленої) тютюнової сировини тютюново-ферментаційними заводами виробникам тютюнових виробів.

Тобто, мова йде про звільнення від оподаткування операцій реалізації імпортованої, реалізації виробленої на території України неферментованої (не перероблена) тютюнової сировини , яка предметом угоди з профільним заводом виробником кінцевої продукції.

У разі ж реалізації тютюнової сировини суб’єктам господарювання, які не є виробниками тютюнових виробів з суб’єктів, що здійснили таку реалізацію, справляється штраф у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої тютюнової сировини. Реалізована таким чином сировина підлягає конфіскації та знищенню.

Для автомобілістів:

В запропонованому проекті код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД доповнено окремим пунктом, щодо т/з обладнаних електродвигунами.

Так, якщо раніше під кодом 8703 90 10 00 йшли транспортні засоби, оснащені електричними двигунами за ставкою 109,129 євро за 1 штуку, то тепер загальний код підгрупи 8703 90 10 стосується транспортних засоби, оснащені електричними двигунами, містить в собі 2 різновиди:

8703 90 10 10 — транспортні засоби, оснащені виключно електричними двигунами (одним чи декількома) за ставкою — 109,129 євро за 1 штуку;

8703 90 10 90 — інші, диференціація, без зміни ставок.

Вірогідно, що пільгові ставки 100% для електричних авто будуть з часом запроваджені, для цього і потрібна була диференціація за двома одиницями товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД, однак на сьогодні ставки залишаються попередніми.

І одна незначна зміна стосується транспортного податку. Зокрема, ст. 267 доповнено частиною в якій зазначається, що щорічно до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального таких автомобілів.

Інші умови сплати транспортного податку змін не зазнали, як і раніше об'єктом оподаткування залишаються є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Що стосується водо-надрокористувачіва та виробників, то деякі зміни стосуються можливості включення додаткових витрат, на які зменшується сума доходу, отриманого (нарахованого) від реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

Так, якщо раніше до них відносили витрат платника, пов'язаних з доставкою (перевезенням, транспортуванням) обсягу (кількості) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) споживачу в розмірах, установлених у договорі купівлі-продажу згідно з умовами постачання.

То тепер, до таких витрат також пропонується відносити і операції з перепродажної підготовки, у тому числі пакуванням, фасуванням (бутелюванням) та/або термічною агломерацією.

Якщо раніше платниками ренти за спеціальне використання води були суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/ або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Рентна плата обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

За обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, рентна плата обчислюється і сплачується таким водокористувачем-постачальником.

У запропонованих змінах ними пропонується визначити як первинних водокористувачі (суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду отриману шляхом забору з водних об’єктів) та суб'єкти господарювання незалежно від ф

Андрій Вігірінський Андрій Вігірінський , Правник, аналітик
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram