В теорії все виглядає красиво: будинком спільно володіють мешканці, вони і мають потурбуватися про спільний комфорт. Для цього можуть або створити організацію співвласників (ОСББ) для обслуговування будинку, або призначити іншого «управителя» будинку, тобто, укласти договір з будь-яким підприємством чи фізичною особою підприємцем на обслуговування будинку. До 1 липня 2016 року мешканці багатоквартирних будинків зобов'язані створити ОСББ або призначити «управителя», інакше його на свій розсуд призначить місцева влада.Однак замислимось: чому ми ніде не бачили комерційних пропозицій «управителів», чому наші поштові скриньки не ломляться від листів щастя, мовляв, оберіть нашу компанію «управителем»? Тому що нема комерційного ринку управління будинками, все законодавство спрямоване на придушення конкуренції в цій сфері бюрократичною зарегульованістю та податковим пресом. Олігархам, які годуються на комуналці, конкуренції не потрібно.
На практиці є комунальні монополії, які контролюються олігархами і місцевими князьками та мають мінімальні зобов’язання перед власниками житла щодо мінімального рівня якості послуг та технічного стану житла. Олігархи хочуть перевести ці комунальні монополії з власності громад у свою приватну власність, при цьому привласнити лише грошові потоки, а від всіх зобов’язань відмовитися.
Місцеві князьки на замовлення олігархів фактично, доводять до банкрутства житлове господарство, щоб потім відібрати у людей майно.
Олігархи на законодавчому рівні пролобіювали законодавство, яке не дозволяє жодному малому бізнесу в обхід їхніх «договорняків» запропонувати людям вигідні умови обслуговування та модернізації житла.
Також олігархи знають, що створити ОСББ – затратний проект, який потребує високого рівня свідомості та відповідальності мешканців і культури побудови довірчих відносин. В невеликих будинках без допомоги профільного малого бізнесу, якого в нас немає, створювати ОСББ просто нерентабельно.
Тому старі будинки віддані олігархам на розграбування. Внаслідок відсутності конкуренції на ринку через місцеву владу вони призначать своїх приватних «управителів» в кожен будинок. «Управителі» виконуватимуть функції старих ЖЕКів, але, на відміну від тих, робитимуть лише те, за що зможуть зібрати кошти з мешканців, причому з надбавкою на рентабельність, бо благодійність у олігархів на копійки, а грабіж на мільярди.
В умовах тотальних злиднів діяльність олігархічних «управителів» зведеться до викачування наддорогої плати за опалення, електрику, воду, прибирання прибудинкових територій з мешканців будинків, які ще здатні хоч за щось платити. Неплатників виселятимуть, житло дістанеться «управителям» – до такого рейдерства долучаться дуже ефективні приватні силові структури, юридичні та охоронні. Про ремонти та благоустрій можемо забути.
В майбутньому, напевне, «управителі» спробують отримати землю під багатоквартирними будинками в рахунок боргів мешканців. Старі будинки перетворяться в непридатні для проживання, а на їх місці вже будуватиметься нова комерційна нерухомість з драконівськими квартплатами.
Багато організацій зараз почали пропаганду в стилі «будьте відповідальними власниками», іншими словами, кажуть нам цим лицемірним гаслом – виживайте як хочете, держава не зобов’язана вам допомагати. Так цинічно піднімається шум для прикриття розграбування багатоквартирних будинків та перетворення зубожілих українських сімей на рабів, залежних від кожного чиха місцевого олігархічного князька.
Щоб не дати себе пограбувати, не втратити свої квартири, мешканці міст мають вимагати від місцевої влади фінансування нормального утримання комунального господарства і перед передачею в управління згідно закону 1992 року вимагати проведення капітального ремонту за рахунок попереднього власника (держави або місцевої влади)!
Окрім того, в майбутньому маємо розмінувати цю бомбу уповільненої дії, скасувати олігархічне законодавство, знищити в зародку небезпечну монополію «управителів».
Сподіваюсь, це зможе зробити новий, очищений від корупції парламент.