Хочу чітко окреслити позиції. Паркан – це ще не забудова. Наразі, і представники забудовника це підтверджують, всього необхідного пакету документів для початку будівельних робіт вони не мають. А в картці на порушення благоустрою в них чітко визначено «без права забудови». Та й історія спроб невдалих забудов підтверджує – паркан не гарантує початок будівельних робіт. Можна згадати, наприклад, Серафімовича – там паркан простояв місяця зо три, доки сам забудовник під тиском громади його не зняв, а вже потім Київрада прийняла рішення щодо розірвання договору оренди і надання цій земельній ділянці статусу скверу.
Зараз головною проблемою є позиція і активність місцевих мешканців. До цього їх дії щодо захисту можна охарактеризувати, як пасивні. Фактично місцеві виходили на акції протесту саме під час спроб встановлення паркану. А їх активність щодо тиску на ті чи інші органи влади виглядали досить кволо. Не треба відкидати як можливий фактор і активність представників забудовника, які могли «адресно попрацювати» з деякими найбільш активними представниками місцевої громади. Подібної впевненості в мене немає, але виходячи з того, що на мене особисто чинився тиск зі спробами «домовитися-дискредитувати-домовитися» я не готовий виключати таку можливість і по відношенню до інших активних учасників цього протесту. Тому і принцип «вірити не можна нікому» для місцевих мешканців має стати головним при оцінці ситуації та плануванні наступних кроків.
Щодо свої особистої позиції. Для мене боротьба проти цієї забудови не була чимось першочерговим – на сьогодні мій графік професійної та громадської діяльності досить насичений. Одна лікарня швидкої медичної допомоги займає багато часу та зусиль і вартує багатьох нервів. Але на прохання місцевих мешканців я почав їх консультувати. Саме консультувати, а не приймати участь в організації протесту.
Забудовник спробував усунути мене шляхом дискредитації. З цим я вже стикався, людей, чия позиція не купується, намагаються очорнити. При цьому, не зрозумівши моєї мотивації та не прорахувавши наслідків. І дуже помилився. Нині я, дещо навіть вимушено, перейшов до позиції «організація мирного протесту». При умові, якщо проти не будуть місцеві мешканці, а їх активність дозволить з оптимізмом дивитися на перспективи цієї боротьби.
Щодо спроб дискредитації. Вчора в дискусії у Фейсбуці крапку було поставлено самим забудовником, який був вимушений констатувати (далі копіюю коментар):
«Валентин Береза • 3 спільних друга
Анатолий Романович! Я не знаю откуда у Вас информация о 100 тысячах! Ни один представитель Застройщика не говорил о том, что Вы требовали вообще какие-то деньги! А о 100 тысячах тем более!»
Думаю, після цього коментаря на цій провокації можна ставити крапку.
Тепер про майбутнє.
Сьогодні, 28 серпня о 19.00 пройдуть збори мешканців найближчих будинків, на яких буде стояти вічне питання: «Що робити?» Пропоную своє бачення, яке вчора сформулював на зустрічі ініціативної групи і яке, виходячи зі дзвінка представників забудовника через годину після її закінчення з пропозицію «зустрітися», дуже непокоїть забудовника.
Хочу окремо підкреслити. Я категоричний супротивник будь-яких силових акцій і говорю лише про МИРНИЙ протест, який є невід’ємним правом громадян України, виходячи з Конституції.
Перше. Диверсифікувати особисті ризики. Розширити ініціативну групу, закріпити по кілька людей, які будуть відповідати за різні напрямки роботи.
Друге. Почати піднімати хвилю. Зустрічі біля паркану мають стати щоденними, а кожної суботи мають проходити великі протестні акції. Підготовка таких акції має стати одним з головних напрямків захисту місцевих мешканців.
Третє. У забудовника є проблеми з дозволом на початок будівельних робіт. З дуже великою часткою вірогідності можу заявити, що нині він шукає підхід до республіканського ДАБІ (Державної архітектурно-будівельної інспекції) щоб актуалізувати необхідні документи. Тому саме атака на ДАБІ з вимогою не допустити видачі цих документів і зняття з реєстрації старих, прострочених документів має стати головним напрямком контратаки місцевих мешканці.
Четверте. Підключення незалежних юристів. Наразі юридичних захист мешканців виглядає досить сумнівним. Відповіді у стилі: «Юридичний аналіз в нас є!» поки цей аналіз не викладений у листах на відповідні державні чи комунальні структури, виглядає як повна відсутність будь-яких розумних дій. З чим це пов’язано – не знаю. Хотілось би бути впевненим, що не з фактором якихось домовленостей.
В цілому ж ситуація виглядає до абсурдності простою. Місцеві мешканці можуть перемогти. Але ця перемога можлива лише за умови максимальної мобілізації і активних та розумних кроків.