Тепер по пунктах.
Автор пише, що залучення компаній, іноземних та українських, передбачено законом, адже закупляти роботи оборонного призначення (фундаментальні наукові, прикладні дослідження та експериментальні розробки для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони) можна шляхом використання однієї з процедур закону. – На жаль ані в чинному законодавстві, ані в діючої редакції законопроекту не передбачений механізм залучення іноземної компанії саме для розробки нового озброєння.
На зауваження щодо того, що Закон не створює систему моніторингу новітніх озброєнь та військової техніки та інформування про них державних замовників (відсутність якої зараз негативно впливає на якість переозброєння ЗСУ), автор пише, що це не є сферою застосування згаданого закону – а яким тоді законом має бути внормований механізм формування військових потреб, які є основою для складання ДОЗу? А з проблемою неознайомленості генералів ГШ з новітніми методами й засобами ведення війни й новітніми озброєннями стикався неодноразово.
Автор стверджує, що законопроект забезпечує національних виробників окрім 10% цінової преференції і іншими економічними перевагами серед критеріїв відбору. Зокрема – критерій локалізації виробництва або вартості життєвого циклу. Щодо локалізації виробництва – так, але наявність критерію вартості життєвого циклу – точно не про те. Вже навіть Уряд зрозумів необхідність певних преференцій для виконавців ДОЗу й готує відповідні зміни. Було б добре, щоб вони стосувались й стимулювання експорту.
Не наведено жодного спростування позиції про необґрунтовані повноваження профільного Комітету ВР (навіть до погодження трирічних планів закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для кожного окремого замовника), що створює як додаткові корупційні ризики, так й загрози для національної безпеки. Заперечення щодо необхідності відновлення повноважень РНБО носять суб’єктивний характер. РНБО в українській моделі державної влади являє собою «вузький» безпековий Кабмін але вже на чолі з Президентом, саме для того щоб мінімізувати «коаліційно-гуманітарний вплив» на питання національної безпеки та оборони.
В чинній редакції законопроекту ризик монополізму єдиної закупівельної організації присутній, незважаючи на заперечення автора. Але сподіваюсь що поправкою, яка деталізує це питання, а саме «Для здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення однакової номенклатури різними державними замовниками, за погодженням з державними замовниками, Кабінетом Міністрів України може бути утворено чи визначено централізовану закупівельну організацію для забезпечення потреб державних замовників, визначених цим Законом, у порядку, встановленому законодавством» - ситуацію буде приведено до того, що описує автор.
Foreign military sales та Excess Defense Articles дві різні програми, хоча обидві реалізуються Defense Security Cooperation Agency – установою Пентагону, яка відповідає за військову допомогу та військові продажі. Щодо згадування FMS на сторінці EDA – цитую дослівно:
Section 516 of the Foreign Assistance Act of 1961, as amended, authorizes grant transfers of lethal and non-lethal EDA to countries which receipt of such articles were justified to Congress for the fiscal year in which the transfer is authorized.
EDA may also be sold to foreign countries under the normal FMS system authorized by the Arms Export Control Act (AECA). When EDA is sold, the price is a percentage of the original acquisition value, based on age and condition, and ranges from 5% to 50% of the original acquisition.
- Нічого про тотожність програм.
Автор стверджує що «порогові значення Євродирективи (412 тис.€ для товарів і послуг та 5,15 млн. € - для робіт) не актуальні для сектору оборони, оскільки мова йде переважно про закупівлю озброєння і військової техніки, вартість яких значно перевищує будь-які пороги. Для решти ж номенклатур наявні наразі пороги, які не змінюються законом, – цілком підходять» - дуже багато дрібних комплектуючих, а іноді й готових товарів, які саме виробляються невеликими приватними підприємцями вкладаються в допорогові значення директиви ЄС, але перевищують порогові значення, які вказані в діючій редакції законопроекту.
Я з повагою ставлюся до авторів законопроекту, який, як я й писав, має за мету виправити чинні недоліки законодавства у сфері державних оборонних закупівель, насамперед закону «Про державне оборонне замовлення», створити більш прозорі (не порушуючи питання національної безпеки) та конкурентні умови оборонних закупівель, привести їх до міжнародних (західних) стандартів, остаточно створити законодавчі умови для прямих (без посередників) закупівель державними замовниками у іноземних виробників й залучення їх до розробки нових озброєнь та загалом створити умови для ефективного забезпечення ЗСУ та інших державних замовників ефективними озброєннями. Й в основному виконує зазначені завдання.
Я навіть розумію певні ревнощі авторів, тим більше, що фактично так сталось, що саме моя публікація стала одним з факторів рішення щодо повторного другого читання. Але я все одно вважаю, що краще доопрацювати законопроект й ухвалити виважене рішення, яке сприятиме підвищенню боєздатності української армії та розвитку потенціалу українського ВПК.
Що мене бентежить? Дискусія щодо окремих норм переважно триває в парадигмі відповідності західним стандартам, в тому числі стандартам НАТО. Я сам є прихильником вступу України до НАТО. Але хотілося б, щоб більше уваги приділялось підвищенню бойових спроможностей. А ідеологія реформ поєднувалась з ідеологією війни, точніше перемозі у війні. Реформи, в тому числі унеможливлення корупції, зменшення бюрократії та підвищення в розумних межах (я сподіваюсь ніхто не намагатиметься контролювати фізичну ліквідацію ворожих до України осіб, як наприклад російські генерали, які брали участь в окупації, як це робить Моссад з ворогами Ізраїлю) цивільного контролю мають слугувати перемозі у війні проти агресора та конкурентоздатності в світі.